«Місто симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна… Прут… тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких зарінках». Так вісімдесят років
тому описувала Чернівців листі до рідних Леся Українка, яка двічі побувала тут. Відтоді головне місто Буковини значно змінилося, набагато розширило межі, сягнуло увись поверхами
новобудов, але зберегло ту ж принадливість, що так полонила видатну поетесу і нині чарує своєю неповторністю і господарів, і гостей.
Воно виникло з древньоруської фортеці, збудованої у ХІІ столітті. Населення згодом склали в основному украі’нці. Неодноразово спустошені після нашесть різних іноземних загарбників, і місто, і весь край зрештою підпали під владу Австро-Угорщини. Але, зазнаючи Жорстокого соціального і національного гніту, трудове населення ніколи не мирилося з ним. Воно брало активну участь в антиурЯДових виступах, що відбувалися під впливом революційних подій у Росії. А після окупації Північної Буковини боярською Румунією боролося під керівництвом комуністів за возз’єднання з Радянською Україною. Мрії і спЬдівання трудящих збулися влітку 1940 року, коли воїни з червоними зірками на кашкетах визволили край від чужинцнв.
Та нове життя перервала війна. Два роки і дев’ять місяців у місті лютували гітлерівські окупанти. Патріоти мужньо боролися з ворогом у підпіллі. Про дні всенар0дного подвигу нагадують сьогодні обеліски і монументи на честь радянських воїнів, які загинули при визволенні Чернівців. Але найкращим пам’ятником полеглим є нині сам обласний центр – оновлений, розквітлий, що органічно поєднує в своєму обличчі риси минулого і сучасного, упевнено крокуючи в завтра.
Гордість чернівчан – заводи машинобудівний, інструментальний, «Легмаш», ордена Леніна виробниче бавовняне об’єднання «Схід», виробниче панчішне об’єднання ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та десятки інших підприємств. Добра слава у чернівецьких вузів – університету, медичного інституту, філіалу Київського торгово-економічного інституту. Великупопулярність мають місцевий музично-драматичний театр, виконавські колективи філармонії, клуби, кінотеатри, бібліотеки. Цікаві експонати краєзнавчого та літературних музеїв О. Кобилянської, Ю. Федьковича письменників, які в свій час жили й творили в Чернівцях.
Перелік листівок
Памятник В. І. Леніну.
Вулиця Леніна.
Радянська площа.
Проспект 50-річчя Жовтня.
Памятник О. Кобилянській.
Університет.
Театральна площа і драмтеатр.
Готель «Буковина».
Центральна площа.
Палац культури обєднання «Схід».
Магазин «Готовий одяг».
На обкладинці: новобудови міста (1 стор.);
Один із корпусів університету (4 стор.).
[hr]
«Город симпатичный и чистенький,‘весь на горе, окраина очень красивая, какая-то идиллическая… Прут… тихий, в зеленых берега-х, вьется себе меж рощ по широкой поросшей травой
долине». Так восемъдесят лет назад отзывалась о Черновцах в письме к родным Леся Украинка, дважды побывавшая здесь. С той поры главный гор0д Буковины значительно изменился,
намного расширил границы, устремился ввысь этажами новостроек, но сохранил ту же привлекательность, которая так пленила вьпдающуюся поэтессу и ныне чарует своей неповтори-
мостью и хозяев, и гостей.
Он возник из древнерусской крепости, построенной в ХII веке. Население впоследствии составили в основном украинцы. Неоднократно подвергаясь опустошениям после нашествий
разных иноземных захватчиков, и гор0д‚ и весь край в конце концов попали под власть Австро-Венгрии. Но, испытывая жестокий социальный и национальный гнет, трудовое населены
ние никогда не мирилось с ним. Оно активно участвовало в антиправительственных выступлениях, проходивших ПОД влиянием революционных событий в России. А после оккупации
Северной Буковины боярской Румынией вело борьбу под рук030дством коммунистов за воссоединение с Советской Украиной. Мечты и чаяния трудящихся сбылись летом 1940 года,
когда воины с красными звездами на фуражках осво60дили край от чужеземцев.
Однако новую жизнь прервала война. Два г0да и девять месяцев в гор0де бесчинствовали гитлеровские оккупанты. Патриоты мужественно сражались с врагом в псдполье. О днях
всенародного подвига напоминают сегодня обелиски и монументы в честь советских воинов, погибших при освобождении Черновцов. Но лучшим памятником павшим является ныне сам
областной центр – обновленный, расцветший, органически сочетающий в своем облике черты прошлого и современного, уверенно шагающий в завтра.
Гордость черновчан – заводы машинострои’тельный, инструментальный, «Легмаш», ордена Ленина производственное хлопчатобумажное объединение «ВОСХОД», произведственное
чулочное объединение им. 50-летия Великой Октябрьской социалистической революции и десятки других предприятий. Добрая слава у черновицких вузов-университета, медицинского института, филиала Киевского торгово-экономического института. Большой популярностью пользуются местный музыкально-драматический театр, исполнительские коллективы филармонии, клубы, кинотеатры, библиотеки. Интересны экспонаты краеведческого и литературных музеев О. Кобылянской, Ю. Федьковича – писателей, которые в свое время Жилим творили в Черновцах.
Таково славное минувшее и еще более величественноеа будущее етого 200-тысячного города‚ раскинувшегося на. берегах Прута вблизи зеленых Карпат.
Перечень открыток
Памятник В. И. Ленину.
Улица Ленина.
Советская площадь.
Проспект 50-летия Октября.
Памятник О. Кобылянской.
Университет.
Театральная площадь и драмтеатр.
Гостиница «Буковина».
Центральная площадь.
Дворец культуры объединения «ВОСХОД».
Магазин «Готовая одежда».
На обложке: новостройки города (1 стр.);
один из корпусов университета (4 стр.).
