,

Черкасcы – Cherkassy 1987

Старинный город над Днепром… Много чудесных впечатАений остается у того, кто побываА в живописных и гостеприимных Черкассах. Безграничная гАадь рукотворного моря. УАИЦЫ, бодьше похожие на сады, чем на городские магистраАИ. Светлые многоэтажные дома. И Аюди-трудодюбивые, весеАые, счастливые…

Семивековая история города подна ярких страниц. В старину‘Черкассы были одним из южных форпостов Киевской Руси. Здесь собирадись подки Богдана ХмеАьницкого. Здесь земдяки ведикого Кобзаря поднимадись на борьбу против самодержавия, .продивади кровь за освобОЖдение родной земди от фашистского нашествия, вершиди трудовые подвиги.

Память о сдавном прошдом запечатдена всвоеобразных страницах Аетописи города – названиях удиц, памятниках.

Хорошо известна продукция черкасских предприятий: азотные удобрения и химреактивы, здектроприборы и химическое водокно, седьскохозяйственная техника и станки.
теАеграфная аппаратура и фотоприборы.

К усдугам горбжан зоны отдыха Сосновка и Сокирно, просторные пдяжи, спортивные сооружения. Аюбимое место отдыха черкасчан – парк имени 50-летия ВеАикого Октября. Г остеприимно раскрывают двери перед трудящимися музыкадьно-драматический театр, фидармония, многочисденные кдубы и бибдиотеки..Бодьшой попудярностью подьзуются выступдения Черкасского народного хора.

Таковы сегодня Черкассы, древний и юный город…

 

Старовинне місто над Дніпром… Багато чудових вражень залишається у того, хто побував у мальовнИЧих і гостинних Черкасах. Безмежна гладінь’рукотворного моря. Вулиці, більше схожі на сади, ніж на міські магістралі. Світлі багатоповерхові будинки. І люди – працьовиті, веселі, щасливі…

Семивікова історія міста сповнена яскравих сторінок.

В давнину Черкаси були одним із піВденних форпостів Київської Русі. Тут гурТувалися полки Богдана Хмельницького. Тут земляки великого Кобзаря піднімалися на боротьбу проти

самодержавства, проливали кров за визволення рідної землі від фашистської навали, вершили трудові подвиги.

Пам’ять про славне минуле закарбована в своєрідних сторінках літопису міста-назвах вулиць, пам’ятниках, монументах.

бАобре відома продукція черкаських підприємств: азотні до “рива та хімреактиви, електроприлади і хімічне волокно, сільськогосподарська техніка і верстати, телеграфна апарату-
ра і фотоприлади.

До послуг городян зони відпочинку Соснівка і Сокирне, просторі пляжі, спортивні споруди. Улюблене місце відпочинку черкащан – парк імені 50-річчя Великого Жовтня. Гостинно
розчиняють двері перед трудящими музично-драматичний театр, філармонія, численні клуби 1 бібліотеки. Великою популярністю користуються виступи Черкаського народного
хору.

Такі сьогодні Черкаси, древнє і водночас юне місто…

 

Редактор Т.‘/1. Шпаковська
Художній редактор П. Д. Троцак

Технічний редактор С. М. Гавриленкова

«МисТецтво»,

252034, Ки’ів-З4, ЗОАотоворітська‚ 11.

Вид. № 10617. БФ 22618. ‚Т. 50 000 пр. 3. 6-3645. 3323211
«Поліграфкнига». Ц. 1 крб. 14 к. Ч 5105040000-067 153 87
«Мистецтво», 1987 М207(04]-87

,

Житомир – Zhytomyr 1975

Широка площа, на якій височить величний монумент – памятник В. І. Леніну.
обсаджена декоративними деревами, квітами. Навколо ошатні, подсправжньому су-
часні будови, багато яких з бетону і скла…

Такий нині центр Житомира. Захоплює і вигляд його найбільших магістралей
вулиць В. “І. Леніна, К. Маркса, К. Лібкнехта, що виблискують сонячним асфальтом,
вражають око багатоповерховими спорудами. Захоплюе кожний куточок міста, де
видніються стріли баштових кранів, зводяться чудові архітектурні ансамблі.

Заводи «Електровимірювач», «Промавтоматика», «Лісмаш», «Металіст». хімічного
волокна, льонокомбінат, меблевий комбінат, м’ясокомбінат, фабрика музичних інстру-
ментів і багато інших підприємств виробляють величезну кількість дорогоцінної для
всієї нашої країни продукції, множать індустріально-промислову славу житомирян.

Великих успіхів досягло місто в культурно-освітньому розвитку. Тут працюють
тепер понад 50 середніх шкіл, кілька вищих учбових закладів, серед яких один з
найстаріших у республіці педінститут. технікуми і профтехучилища. спортивні центри.
Відкриті “меморіальні музеї В. Г. Короленка і С. п Корольова, розширені. поповнені
експозиції краєзнавчого музею.

Щодня в місті перед глядачами гостинно відчи-няють двері численні кінотеатри.
філармонія, один з кращих у республіці музично-драматичний театр.

Житомир славиться своїми затишними бульварами, упорядкованимн парками
і садами.

Художник Б. Тихонов. Художній редактор С. Сльозко

,

Бердянск – Berdiansk 1976

Бердянск. Мемориал в честь советских воинов – освободителей города от немент-фашистских захватчиков.
Вечный огонь на могиле Неизвестного
солдата.

Архитектор В. Спиридонов.

Фото @. Александровича

 

Сюди їдуть по суші, пливуть морем, дістаються повітрям. І всі чотири вокзали міста-залізничний, автобусний, морський і аеропорт-гостинно зустрічають тих, кого ваблять ласкаве море, про-
сторі пляжі, цілющі грязі, теплі сонячні дні. яких у цій кузні здоров’я більше, до речі, ніж у Сочі.

За сезон понад 300 тисяч чоловіків, жінок, дітей набираються сил і снаги у знаменитому своїми природними принадами Бердянську. На курорті союзного значення до послуг трудящих численні
санаторії і будинки відпочинку, пансіонати і готелі, піонерські табори і турбази. Їхня сітка щороку розширюється. Здається, недавно прийняв перших відвідувачів санаторний пансіонат «Лазурний». А тепер одноразово в ньому мешкає 2200 чоловік. За останній час стали до ладу також санаторій «Нафтохімік України», будинок відпочинку «Славутич», бази відпочинку тресту «БердянсЬкбуд» і заводу «Азовкабель», перша черга пансіонату «Жовтнева хвиля». А на берегах Азовського моря закладаються нові корпуси, в яких незабаром теж святкуватимуться новосілля.

Особливо перспективний в цьому плані чудовий район міста, що носить назву Бердянська коса.  Це піщана смуга, яка майже на 20 кілометрів вдається у море. Вже сьогодні на ній розташовано понад 35 закладів відпочинку. В недалекому майбутньому тут проводитимуть відпустку сотні тисяч трудящих: згідно з генеральним планом забудови на косі створюється суцільна курортна зона, де для людини, яка приїхала оздоровитися, буде передбачено максимум зручностей.

Оновлюються, омолоджуються -й інші райони Бердянська. Виростають житлові бУДинки, магазини, підприємства громадського харчування, розширюється мережа побутового обслуговування.
Мешканці міста прагнуть зробити курорт чепурним, затишним, ще більш гостинним.

У комплекті 10 листівок.
Художник О. Назаренко,
Художній редактор С. Сльозко

Бердянск. Мемориал в честь советских
воинов- освободителей города от не-
мецко-фашистских захватчиков.
Вечный огонь на могиле Неизвестного
солдата.

Архитектор В. Спиридонов.

Фото 6. Александровича
Пересиланню поштою

у ыдкритому вигляді не підлягає
«Радянська Україна», 1976. Київ
БФ 03001. 3. 06473. Т. 100,000. Ц. З коп.

, , ,

Артек – Artek 1985

У советских ребят- тысячи прекрасных здравниц. Но та, что раскинулась вдоль ласкового Черного моря,- самая сказочная. Недаром ее называют страной счастливого детства и солнечным берегом радости. 10 пионерских лагерей, Дом пионерской учебы, Дворец пионеров, бассейны, спортивный комплекс, стадион, чудесные пляжи, выставки, музеи, киностудия, кружки – все это и есть
удивительная держава, имя которой Всесоюзный пионерский лагерь Артек имени В. И. Ленина. Более 27 тысяч пионеров в г0д приезжают СЮда со всех концов страны. Представьте себе гор0д с полумиллионным населением столько мальчишек и девчонок побывало здесь за 60 прошедших лет. А на первую артековскуюлинейку 16 июня 1925 года выстроилось всего 80 юных ленинцев. Несколько брезентовых палаток, которые освещались керосиновыми лампами, небольшая кухня, дощатые столы и скамейки в столовой- вот что было тогда на месте современного и великолепного ныне оздоровительного комплекса, протянувшегося на много километров от древней Генуэзской крепости до горы Аюдаг в Гурзуфе. «Все лучшее – детям» – этот ленинский завет Коммунистическая партия выполняла и в трудные годы на заре Советской власти, и сегОдня‚ когда благосостояние нашего нар0да неизмеримо возросло.

Артек-лагерь. пионерского актива. В нем проходят всесоюзные слеты пионеров, сборы тимуровцев, юных корреспондентов, туристов, фестивали детей из различных уголков земного шара. Каждое лето со всех пяти континентов сюда приезжают на международную смену дети в разноцветных галстуках, чтобы дать клятву на верность миру, дружбе и солидарности.

У Артека своя неповторимая жизнь. Но всегда она тесно связана с жизнью пионерии Отчизны… Артековцы дружно шагают маршрутами Марша юных ленинцев, участвуют в митингах солидарности, трудовых десантах, работающих в ‚фонд всемирных фестивалей моЛОДежи и студентов, антивоенных шествиях, кострах дружбы. У них было и есть много друзей. Никогда не забудутся
артековцам прежних поколений встречи с любимым писателем А. Гайдаром, первым космонавтом Ю. Гагариным и многими другими вьтдающимися л`ЮДьми. Эта традиция развивается и крепнет. В Артеке наших дней впервые прозвучали песни лауреата премии Ленинского комсомола Ю. Чичкова. Неизгладимый след в сердцах ребят оставили беседы с писателем А. Алексиным, дважды Героем Социалистического Труда ткачихой В. Голубевой, видными учеными, зарубежными общественными деятелями, участниками Олимпийских игр.

И, конечно же, Артек – это море, купания, спортивные соревнования, прогулки на лодках и катерах, экскурсии по достопримечательным местам Крыма, волнующие пионерские костры.

А когда кончается звонкое лето, разъезжаются дети в разные концы нашей Родины. И во всех ее уголках питомцы Артека применяют на практике опыт, приобретенный в своей прекрасной пионерской республике.

Г. Суховейко,
заместитель начальника Управления лагерей
Артек

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Площадь Дружбы. На конкурсе рисунков «Нам нужен мир!».
На общеартековской лотерее солидарности.
Монумент Дружбы. Перед подъемом флага. На карнавале.
Один из корпусов пионерлагеря «Морской». У теплого синего моря.
У псдножия Аюдага расположен пионерлагерь «Горный».
Кроме дежурных – все на пляже. С мыслью о мире.
С вожатой всегда интересно. Пляжи здравницы.
Бухта. Лазурная и скалы Адалары. Таланты и поклонники.
Столовая пионерлагеря «Лазурный». Все готово к обеду.
Вид на костровую площадь. На торжественной пионерской линейке.
Артековцы на экскурсии. Главный рекорд -здоровье. Кто победит?
Театрализованный праздник в детском городке пионерлагеря «Озерный».
Шире круг! Дворец пионеров.
Вид на здравницу и Аюдаг. Выступает пионерский оркестр.
Один из корпусов пионерлагеря «Озерный». Цветы любят ух0д.
Пушкинский грот. У памятника А. С. Пушкину.
Артековцы на экскурсии. На территории пионерлагеря «Прибрежный».
На обложке: вид на Артек с моря, горнист трубит сбор (1 стр.); вид на Аюдаг,
пионерский костер (4 стр.).

 

У радянської дітвори – тисячі чудових здравниць. Але та, що розкинулась уздовж ласкавого Чорного моря,- найказковіша. Недаремно її називають країною щасливого дитинства і сонячним берегом радості. 10 піонерських таборів, Будинок піонерського навчання, Палац піонерів, басейни, спортивний комплекс, стадіон, прекрасні пляжі, виставки, музеї, кіностудія, гуртки – все це і є дивна держава, ім’я якої Всесоюзний піонерський табір Артек імені В. І. Леніна. Більше 27 тисяч піонерів на рік приїжджають СЮДИ з усіх кінців країни. Уявіть собі місто з півмільйонним населенням -стільки хлопчиків та дівчаток побувало тут за минулі 60 років. А на першій артеківській лінійці 16 червня 1925 року вишикувалось лише 80 юних ленінців. Кілька брезентових наметів, які
освитлювались гасовими лампами, невеличка кухня, дощані столи та лави у їдальні -ось що т0ді було на місці сучасного і чудесного нині оздоровчого

комплексу, що простягнувся на багато кілометрів від древньої Генуезької фортеці до гори Аюдаг у Гурзуфі. «Все найкраще – дітям» – цей ленінський заповіт Комуністична партія виконувала і у важкі роки на світанку Радянської влади, і сьог0дні, коли добробут нашого нар0ду незмірно зріс.

Артек – табір піонерського активу. У ньому відбуваються всесоюзні зльоти піонерів, збори тимурівців, юних кореспондентів, туристів, фестивалі дітей з різних куточків земної кулі. Кожного літа з усіх п’яти континентів сюди приїжджають на міжнарОдну зміну діти у різнокольорових галстуках, щоб присягнути на вірність миру, дружбі та солідарності.

В Артеку своє неповторне життя. Але завжди воно тісно пов’язане з життям піонерії. Вітчизни. Артеківці дружно крокують маршрутами Маршу юних ленінців, беруть участь у мітинтах солідарності, трудових десантах, які працюють у фонд всесвітніх фестивалів мол0ді і студентів, антивоєнних походах, багаттях дружби. У них було і є багато друзів. Ніколи не забудуть артеківці попередніх поколінь зустрічі з улюбленим письменником А. Гайдаром, першим космонавтом Ю. Гагаріним та баґатьма іншими видатними ЛЮДЬМИ. Ця традиція розвивається та міцніє. В Артеку наших днів уперше пролунали пісні лауреата премії Ленінськото комсомолу Ю. Чичкова. Незабутній слід у серцях дітей залишили бесіди з письменником А. Алексіним, двічі Героєм Соціалістичної Праці ткалею В. Голубєвою, видатними ученими, зарубіжними ґромадськими діячами, учасниками Олімпійських ігор.

І, звичайно ж, Артек – це море, купання, спортивні змагання, прогулянки на човнах та катерах, екскурсії по визначних місцях Криму, захоплюючі піонерські багаття.

А коли закінчується дзвінке літо, роз’їжджаються діти у різні кінці нашої Батьківщини. І у всіх її куточках вихованці Артеку застосовують на практиЦі досвід, набутий у своїй прекрасній піонерській республіці.

Г. Суховейко,
заступник начальника Управління таборів Артек

 

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Майдан Дружби. На конкурсі малюнків «Нам потрібен мирі».
На загальноартеківській лотереї солідарності.
Монумент Дружби. Перед підйомом прапора. На карнавалі.
Один з корпусів піонертабору «Морський». Біля теплого синього моря.
Біля підніжжя Аюдагу розташований піонертабір «Гірський».
Крім чергових-усі на пляжі. 3 думкою про мир.
3 вожатою завжди цікаво. Пляжі здравниці.
Бухта Лазурова і скелі Адалари. Таланти і поклонники.
Їдальня піонертабору «Лазуровий». Усе готове для обіду.
Вид на костровий майдан. На урочистій піонерській лінійці.
Артеківці на екскурсії. Головний рекорд – здоров’я. Хто переможе?
Театралізоване свято у дитячому містечку піонертабору «Озерний».
Ширше коло! Палац піонерів.
Вид на здравницю і Аюдаг. Виступає піонерський оркестр.
Один із корпусів піонертабору «Озерний». Квіти люблять дОГЛЯд.
Пушкінський грот. Біля пам’ятника О. С. Пушкіну.
Артеківці на екскурсії. На території піонертабору «Прибережний».
На обкладинці: вид на Артек з моря, сурмач трубить збір (1 стор.); вид на
Аюдаг, піонерське вогнище (4 стор.).

,

Луцьк – Lutsk 1975

Луцьк бере родовід у синій давнині. Але він квітучий, молодий. Це оновлення йому принесла Радянська влада, принесли працьовиті руки лучан, що розбудовують і прикрашають своє славне місто.

На місці колишніх кустарних артілей і заводикі’в тут виникли потужні підприємства машинобудівної, приладобудівної, електротехнічної промисловості, споРУджено один з найбільших на Україні
Г нідавський цукровий завод, великий м’ясокомбінат і ряд інших підприємств. У різних краях Вітчизни сьогодні відома луцька «Волинь» вантажно-легковий автомобіль для потреб сільського господарства. В цілому у місті нині виготовляється понад 550 видів промислової пр0дукції. Чимало її експортується за рубіж. Підносити економічний потенціал “Луцька, здійснювати його
дальшу соціалістичну індустріалізацію, розгортати величезне будівництво підприємств і житла, культурно-побутових закладів допомагає вся країна, всі республіки-сестри.

Сьогодні радують око чудові площі міста Возз’єднання і Леніна, -Комсомольська і Театральна. Викликають захоплення тінисті зелені вулиці. Нині житловий фонд Луцька у порівнянні із 1950 роком збільшився в 10 разів. Виросли нові квартали, з’явилося чимало споруд громадського призначення – шкіл, лікарень, магазинів, культур-них закладів., спортивних залів, їдалень, кафе. В обласному центрі працюють державний педінститут ім. Лесі Українки, музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, філармонія, краєзнавчий музей, діє 70 бібліотек, в яких є понад 2 млн. книжок.

У планах господарі Луцька сягають далі, мрію“ чи зробити своє місто ще прекраснішим, ще сучаснішим.

Художній редактор С. Сльозко
ЛЩ42 75
М227(04)-75

,

Трускавец – Truskavets 1982

Трускавец (укр. Трускаве́ць) — город областного значения в Львовской области Украины, бальнеологический курорт.

Расположен в предгорьях Украинских Карпат, на высоте 400 м, к югу в 84 км от Львова, в 9 км от Дрогобыча. Конечная станция железнодорожной ветки от станции Дрогобыч, курсирует поезд из Киева, электрички и автобусы из Львова.

С XIX века известен своими целебными источниками и реабилитационными центрами. Около 20 санаториев на 500—1000 мест, поликлиники, водолечебница, множество мелких частных пансионатов. Город опоясывает кольцевая автодорога радиусом около километра, длиной 7,4 км (15 минут пешком от центра). Из запруженных ручьёв создано три искусственных водоёма за чертой города. На склонах гор — смешанные леса (дуб, бук, пихта, ель (смерека) и др)

Постоянное население — ок. 29 500 человек. Число отдыхающих на курорте ежемесячно составляет в среднем 13 000 человек. После распада СССР приток отдыхающих из бывших республик существенно снизился; активно использовался для отдыха «детей-чернобыльцев».

,

Кировоград – Kirovohrad 1984

Это приветливый и красивый город, под крышей которого живет и трудится более четверти миллиона человек. Он посвоему спокойно величавый 4 очень зеленый -словно большой сад.

Административный, экономический и культурный центр обширного края, получившего’аттестацию «степной жемчужины Украины», Кировоград (до 1934 г.-Елизаветград)
в этом году отмечает двухсоттридцатилетие-возраст для города почти еще юношеский.

Пройдитесь по улицам, площадям, загляните в областной краеведческий музей – они поведают вам о многом. О том, например, что возникновение города связано с сооружением на берегах реки Ингул, впадающей в Южный Буг, крепости св. Елизаветы для защиты южных границ страны от опустошительных набегов турок и крымских татар. Затем они расскажут, как был создан здесь в 1904 г. Елизаветградский комитет РСДРП во главе с легендарным Артемом, как в 1918 г. была установлена Советская власть и как она превратила провинциальный уездный городишко в город с высокоразвитым машиностроением, чугунолитейной, легкой, пищевой, деревообрабатывающей промышленностью.

Сегодня кировоградские сеялки разных модификаций с маркой производственного объединения «Красная звезда» известны во многих уголках нашей Родины и более чем в сорока странах мира. Здесь первый в СССР и единственный в мире завод по производству фильтрующего кизельгура ценного материала для пищевой, нефтехимической, текстильной и других отраслей индустрии. Пользуется известностью продукция заводов «Гидросила», радиоизделий, производственного объединения «Пишмаш».

Елизаветград – колыбель профессионального украинского театра, созданного под руководством М. Л. Кропивницкого. В городе начинали свой творческий путь корифеи и классики украинской сцены и драматургии М. К; Заньковецкая, Н. К. Садовский, И. К. Карпенко-Карый, польский композитор и пианист Кароль Шимановский, советский писатель Ю. И. Яновский, жил композитор П. И. Нищинский, работали известный изобретатель Н. Н. Бенардос, академик, лауреат Нобелевской премии И. Е. Тамм. Бывали здесь А. С. Пушкин, А. А. Фет, Адам Мицкевич, ФеренцЛист.

Горожане свято чтут подвиги тех, кто сражался за Советскую власть в годы гражданской войны и фашистской оккупации и своим беззаветным мужеством победил врага!
Свидетельство тому- названия улиц и площадей, мемориальные доски, монументы в честь героев и всегда живые
цветы у их подножья.

[hr]

Це привітне і красиве місто, під дахом якого живе й працює понад чверть мільйона чоловік. Воно по-своєму спокійно величаве і дуже зелене – як великий сад.

Адміністративний, економічний і культурний центр просторого краю, що дістав атестацію «степової перлини України», Кіровоград (до 1934 р.- Єлизаветград) цього року відзначає
двохсоттридцятиліття-вік для міста ще майже юнацький.

Пройдіться вулицями, площами, загляньте в обласний краєзнавчий музей – вони повідають вам багато чого. Напринпад, про те, що виникнення міста пов’язане з будівництвом на берегах річки Інгул, що впадає у Південний Буг, фортеці св. Єлизавети для захисту південних кордонів країни від спустошливих наскоків турків і кримських татар. Потім вони розкажуть, як було створено тут 1904 р. Єлизаветградський комітет РСДРП на чолі з легендарним Артемом, як 1918 р. була встановлена Радянська влада і як вона перетворила провіншальне повітове містечко в місто з високорозвиненим
машинобудуванням, чавуноливарною, легкою, харчовою, деревообробною промисловістю.

СьогОдні кіровоградські сівалки різних модифікацій з маркою виробничого об’єднання «Червона зірка» відомі у багатьох куточках нашої Вітчизни і більш як у сорока країнах світу. Тут
перший в СРСР і єдиний . у світі завод по виробництву фільтруючого кізельгуру-цінного матеріалу для харчової, нафтохімічної, текстильної та інших галузей індустрії. Користується популярністю продукція заводів «Гідросила», радіовиробів, виробничого об’єднання «Друкмаш».

Єлизаветград-колиска професіонального українського театру, створеного під орудою М. Л. Кропивницького. В місті починали свій творчий шлях корифеї і класики української сцени і драматургії М. К. Заньковецька, М. К. Садовський, І. К. Карпенко-Карий, польський компоэитор і піаніст Кароль Шимановський, радянський письменник Ю. І. Яновський, жив композитор П. І. Ніщинський, працювали відомий винахідник м. М. Бенардос, академік, лауреат Нобелівської премії Є. Тамм. Бували тут 0. С. Пушкін, А. А. Фет, Адам Міцкевич, Ференц Ліст.

Жителі міста свято шанують подвиги тих, хто боровся за Радянську владу в роки громадянської війни і фашистської окупації і своєю беззавітною мужністю переміг ворога! Свідчення тому-назви вулиць і площ, меморіальні дошки, монументи на честь героїв і завжди живі квіти коло їх підніжжя.

З кожним днем розквітає місто, хорошіє його обличчя. Сьогодні його прикрашають сучасні архітектурні ансамблі,  упорядковані квартали нових мікрорайонів, сквери, парки.

 

На обложке: памятник С. М. Кирову, Дом политпросвещения, уголок города (1 стр.); институт
сельскохозяйственного машиностроения, на реке Ингул, в парке им. В. И. Ленина (4 стр.).

,

Донецк – Donetsk – 1990

Так уж повелось. что. когда мы вспоминаем донбасс и его славную столицу – донецк. в воображении прежде всего возникают копры и терриконы, длинные эшелоны с каиенным углем. идущие во все концы нашей страны.

Это вполне закоиоиерно и естественно. После Октябрьской революции Донецкий край приобрел славу Всесоюзной кочегаркн. Он сыграл огромную роль в осуществлении планов социалистической индустриализации страны.

С особой заботой относился к нуждам горняцкого края В. И. Ленин. Здесь впервые вместо обушка применили отбойный молоток. ком. байн и другие механизмы. облегчившие ТРУД шахтеров. сделавшие его высокопроизводительным. в
этом краю зародилось и триумфально разнеслось по стране легендарное стахановское движение.

Однако донецк не только горад угля. Он навестен также как город чугуна и сверхтвердых сталей. современнейших прокатных станов. большой химии и точной аппаратуры. Здесь действуют десятки высоконощиых заводов и фабрик.

Старожилы помнят дореволюционную Юзовку с ее ‹собачевкаин» – лачугамн. вркоторых жили рабочие. На ее месте вырос нынец’яний донецкпрекрасный современный горОд. Вызывают восхищение широкие магистрали аеленотканных улиц.
чудесные бульвары и площади шахтерской столицы.

Горднтсн Донецк новостройкамн – вы. соко взнетнулнсь в небесную голубизну его жилые районы. продуманно спланированные с учетом запросов как взрослых, так и самых наленькнх жнтелей. Тут и привлекательно тенистые сквсёш, и
площадки для игр. и серебристые фонтаны. раннего лета до поздней осени в городе багряно. бсло. радужно цветут розы. Их здесь насчитывается свыше миллиона кустов – по одному на каждого жителя.

Донецк – один из крупнейших культурных центров республики. Ежедневно приглашают к себе посетителей его театры. филармония, гостеприимно открывают свои двери цирк. десятки прекрасно оборудованных дворцов ндомов культуры. бнбшнотек.

Все больше внимания привлекает н донецк научно-просветнтельный с его известным филиалом АН УССР. десятками научнонсследовательскнх институтов. вузов. техникумов. школ. донецк. сеюдняшннкн снпвола’нн которого. кроне угля и металла. стали книга и цветок.

[hr]

Так уже довелося. що, коли ми згадуепо доибас і його славну столицю – донецьк. в уяві псредусін постають копри і терикони. довгі ешелони ”а кан’яиии вугілляи. які йдуть у всі кінці нашоя краіни.

То цілком закономірно і природно. Після Жовт. невої революції донецький край набув слави Всесоюзної кочегарии. Він відіграв велику роль у здійсненні планів соціалістичної індустріалізації краіни.

З особливим. піклуванням ставився до потреб гірничою каппа В. І. Ленін. Тут уперше замість о ушка застосували відбійний молоток. комбайн та інші механізми. які полегшили працю шахтарів. зробили її вноокопродуктивною. В цьому краї зародився і тріупгэальио полинув країною легенда ний стахановськи рух.

Але деэнецьк не тільки иісто вугілля. Він відомий також як місто чавуну і надніцннх сталей. найсучасніших прокатних станів. великої хініі і точної апаратури. Тут працюють десятки високо. потужних заводів’і фабрик.

Старожили пам’ятають дореволюціііну Юзівнг з її «собачівками» – калупамп, в яких жили ро ітннки. На її місці виріс нинішній донецьк – прекрасне сучасне місто. Викликають захоплення шнрокі магістралі зеленотнаннх вулиць, чудові бульпічи і площі шахтарської столиці.

ншаеться донецьк новобудовами – внсоно зметиулнсь у небесну блакнть його. житлові ранони. вдумливо сплановані з урахуванням запитів як дорослих. так і найменших мешканців. Тут і приваблнво тінисті сквери. :: ігрові майданчики. і
сріблясті фонтани. З ранньою літа до пізньої осені в місті багряно. біло. рожево буяють троянди. Іх тут нараховується понад мільйон кущів- по одному на кожного жителя!

донецьк – один з найбільших культурних центрів республіки. Щодня запрошують до себе відвідувачів його театри. ілармонія. гостинно відкриоають свої двері цирк. десятки прекрасно обладнаннх палаців і будинків культури. бібліотек.

Усе більше уваги привертає й донецьк науково“освітній з його відомим філіалом АН УРСР. де. сяткамн наукоюдослідпнх інститутів, вузів. технікумів. шкіл. донецьк. сьогоциішніми символами якого. окрім вугілля і металу. є книга ! квітка.

[hr]

 

 

,

Запорожье – Запоріжжя – Zaporizhia 1976

Запорожье (укр. Запорі́жжя, до 1921 г. Александровск) — город на реке Днепр, административный центр Запорожской области Украины. Является одним из наиболее крупных административных, индустриальных и культурных центров юга Украины. Население — 760 тыс. чел. (2015)Речной порт и важный транзитный железнодорожный узел. Четвёртый по величине индустриальный центр Украины с развитым машиностроением, чёрной и цветной металлургией, химической и строительной промышленностью. Многочисленные промышленные предприятия загрязняют городской воздух.

(wikipedia.org)
[hr]

ПЕРЕЛЇК СЮЖЕТЇВ

Пам’ятник В. і. Леніну біля Аніпрогесу
Фрагмент Меморіалу

На алеї Слави

Пам’ятник «Переправа»

На проспекті В. Ї. Леніна

Український музично-драматичний театр
ім. М. О. Щорса
Концертний зал ім. М. Ї. Глінки

Палац куль и ім. ілліча виробничого
об’єднаннятївапоріжтрансформатор»
Палац спорту « ЮНіСТЬ»

Будинок побуту «Ювілейний»
Будинок одягу

Універмаг «Правобережний»
Ресторан «РосіЯ»

Ресторан «Лахті»

Цирк

Вид на місто з острова Хортиця

На острові Хортиця

Запорізький 7 ООалітній дуб
[hr]

3 А П О Р О Ж Ь Е

(Комплект панораыных открыток с текстами

на украинском, русском и английском языках“)
Фото і художнє оформлення

Редактор Н. С. Павловська

Художн й редактор Т. Г. Єгошенко

Технічний редактор Т. С. атарєнкова

БФ 35826. Б/УІІІ 1976 р. Зам. 5-3070.

Тираж 75 000.

Видавництво «Мистецтва». Київ, Сверыова. 19.
Головне підприємство рестН’бліканською
виробничою об’єднання « оліграфкнига»
Аержкомвимву УРСР. Київ. Аовжснка,

Геническ – Генічеськ – Henichesk 1987

Вы еще не приехали в этот дивный, зтот солнечный гор0д, который белой чайкой взлетел над голубизной ласково-приветливой волны Утлюкского лимана Азовского моря. Вы еще, собираясь в путешествие, только разглядываете крохотную точечку на карте, что обозначает Геническ, а уже замечает глаз тонкую лен-точку Арабатской Стрелки. А если вы увлекаетесь фотоохотой или спортивным рыболовством, взор сам собой потянется к книжной полке, к заветному справочнику. И встрепенется сердцеоказывается, именно отсюда начинаются уг0дья Азово-Сивашского
заповедно-охотничьего хозяйства, чьи владения раскинулись на неисчислимых живописных островках. И тогда, без сомнения, вспомнятся вам картины народного художника СССР М. В. Куприянова, с которых будто плеснуло волнующим бризом: «Геническ. Причал», «Два баркаса», «Геническ. Отблеск луны», «Коса. Геническ»„.

И решение принято. Маршрут определен. В щедрый город на щедром море.

Он встретит вас тенистыми садами, скверами и бархатнозелеными улицами, которые обязательно приведут на центральную площадь, где с высокого постамента вам по-отечески улыбнется Ильич. Символична история памятника. В течение полувека неразрывные братские узы объединяют тружеников Генического на Украине и Махарадзевского в Грузии районов. Соревнуются, делятся опытом и. достижениями, особенно ныне, в пери0д грандиозных послесъездовских преобразований, обмениваются производственными и культурными делегациями. Так вот что знаменательно для дня нашего, советского: проект скульптуры принадлежит грузинским мастерам резца Б. Сахвадзе и С. Урушадзе, отлита она из уральского металла в Ленинграде, гранит для пьедестала добыт рабочими Коростышевского карьера на Житомирщине.

А устремленный в солнечную даль взор вождя как бы направляет вас далее, на улицу Махарадзе, где гостеприимно встречает прибывших скульптурная группа «Дружба».. Взялись за руки украинец и грузин -оба в национальных костюмах, гордые своей октябрьской родословной.

Встретится в путешествии по городу и памятный знак в форме неприступной горной башни. Полюбуетесь необычными для этих мест новоселами – самшитом, платанами, стройными кавказскими  елочками. Пожелаете-посетите цехи за30дов и фабрик, чью предукцию хорошо знают в Москве и Мирном, Риге и Вильнюсе, Донецке и Владивостоке.

В сквере Славы положите цветы к псдножию памятника Родинематери, склонившейся в печали по тем, кто смертью смерть попрал в жестокой битве с фашистскими ордами.

Не минуйте и историко-краеведческий музей. Он поведает вам и о первой организации РСДРП в Генич’еске, основанной восемь десятилетий тому назад. И о том, что гор0д 1913 г0ду посетил, выполняя задания. революционеров-подпольщиков, Д. И. Ульянов – в то время земский врач в Феодосии. И о том, как в ноябре 1922-го рабочие, крестьянские и красноармейские депутаты
«в день пятилетнего существования Рабоче-Крестьянской Республики» в тепеграмме В. И. Ленину выражали уверенность, что он, «как гигант-гранит, будет твердо вести пролетариат мира к великому и славному будущему». И о том, что в ту же пору уездным военным комиссаром тут работал ныне легендарный С. А. Ковпак.

Вы просматриваете комплект наших открыток. Читаете сопровождающий текст. Знайте ›ке – это лишь зеркальные отображения того, что вам подарит солнечный приморский гор0д‚ славящийся
чистым воздухом, уютными пляжами, лечебными грязями и с каткдым годом приобретающий все большую популярность как курорт.

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину.
Памятник воинам, погибшим в г0ды Великой Отечественной
войньъ
Памятник «Дружба».
Памятный знак в честь дружбы и соревнования трудящихся
Генического района УССР., Плавского района Тульской области
РСФСР, Махарадзевского района ГССР.
Парк Славы. Мемориал .в честь жителей гор0да, погибших
в период Великой Отечественной войны.
Админздание.
Площадь 50-летия образования СССР.
Пансионат «Энергия».
Пансионат «Мелиоратор».
Здание районного узла связи.
Кинотеатр «Россия.».
На обложке: памятник Родине-матери в парке Славы,
памятный знак в честь моряков 127-й артиллерийской батареи
Черноморского флота (1 стр.); въезд в город, пляж (4 стр.).

[hr]

Ви ще не приїхали у це дйвне, Це сонячне місто, що білою чайкою знялося над голубінню ласкаво-привітної хвилі Утлюцького лиману Азовського моря. Ви ще, ладнаючись у подорож, тільки розглядаєте крихітну цяточку на карті, яка позначає Генічеськ, а вже помічає око тонку стрічечку Арабатської Стрілки. А якщо ви уподобаєте фотомисливство чи спортивне рибальство, погляд несамохіть потягнеться до книжкової полиці, до заповітного довідника. ! стрепенеться серце-виявляється, саме звідси починаються угіддя Азово-Сиваського заповідне-мисливського  госПОДарства, чиї володіння розкинулися на незчисленних мальов-ничих острівцях. І т0ді, безсумнівно, пригадаються вам картини народного художника СРСР М. В. Купріянова, з яких ніби плеснуло бентежним бризом: «Генічеськ. Причал», «Два баркаси», «Генічеськ= Відблиск місяця», «Коса. Генічеськ»…

рішення прийнято. Маршрут визначено. У щедре місто на щедрому морі.

Воно зустріне вас тінистими садами, скверами і оксамитнозеленими вулицями, котрі обов’язково приведуть на центральну площу, де з високого постаменту вам по-батьківськи посміхнеться ілліч. Символічна історія пам’ятника. Впр0довж піввіку нерозривні братерські узи єднають трудівників Генічеського на Україні й Махарадзевського в Грузії районів. Змагаються, діляться досвідом і набутками, особливо нині, в пері0д грандіозних післяз’їздівських перетворень, обмінюються виробничими і культурними делегаціями. Так от що знаменно для доби нашої, радянської: проект скульптури належить грузинським майстрам різця Б. Сахвадзе і С. Урушадзе, відлито її з уральського металу в Ленінграді, граніт для п’єдесталу ВИДобуто робітниками Коростишівського кар’єру на Житомирщині.

А звернений в сонячну даль ПОГЛЯД вождя ніби спрямовує вас далі, на вулицю Махарадзе, де гостинно зустрічає прибульців скульптурна група «Дружба». Узялися за руки українець і грузин -обИДва у національних костюмах, горді своїм жовтневим родоводом.

Стрінеться у педорожі по місту і пам’ятний знак у формі неприступної гірської башти. Помилуєтесь незвичними для цих місць новоселами – самшитом, платанами, стрункими кавказькими ялинками. Забажаєте – відвідаєте цехи заведів і фабрик, чию предукцію добре знають у Москві і Мирному, Ризі і Вільнюсі, Донецьку і Владивостоці.

У сквері Слави покладіть квіти до підніжжя пам’ятника Батьківщині-матері, котра в зажурі схилилася за тими, хто смертю смерть поправ у жорстокому двобої з фашистськими ордами.

Не обминіть й історико-краєзнавчого музею. Він повідає вам і про” першу організацію РСДРП у Генічеську, засновану вісім десятиліть тому. і про те, що місто 1913 року відвідав, виконуючи завдання революціонерів-підпільників, Д. І. Ульянов – на той час земський лікар у Феодосії. І про те, як у листопаді 1922-го робітничі, селянські і червоноармійські депутати «в день п’ятирічного існування Робітнича-Селянської Республіки» в телеграмі В. !. Леніну висловлювали упевненість, що він, «як гігант-граніт, буде твердо вести пролетаріат світу до великого і славного майбутнього». І про те, що у ту ж пору повітовим військовим комісаром тут працював нині легендарний С. А. Ковпак.

Ви переГЛЯДаєте комплект наших листівок. Читаєте супровідний текст. Знайте ж-це лиш деякі дзеркальні відбиття того, що вам подарує сонячне приморське місто, яке славиться чистим повітрям, затишними пляжами, лікувальними грязями % З кожним роком набуває все більшої популярності як курорт.