Бердичев – Berdychiv 1984
Для путешествующих по Полесскому краю он не может остаться незамеченным
оживленный 80-тысячный город в полусотне километров от Житомира, второй после
него в области центр студенческой мопедежи.’ И дело не только в том, что его ни
объехать ни обойти, этот важный транспортный узел на железнодорожной магистрали
Ленинград – Одесса, на автотрассе Киев – Винница. Современный, чистый, уютный,
по-южному приветливый гор0док не пропустят туристы, знакомые с его богатой
биографией, знающие, что бывали в нем Т. Шевченко и декабристы, жили и трудились
писатели Шолом-Але’йхем и Оноре де Бальзак, венчавшийся с Эвелиной Ганской
в местном костеле св. Варвары, гастролировали А. Бучма и И. Паторжинский, что
громили здесь в гражданскую петлюровцев и белополяков Н. Щорс и С. Буденный.
Но не только историей, а и очаровательными пейзажами полонит сердце
сегодняшний Бердичев, радует глаз добротной реконструкцией старинных зданий
и четкой, рациональной спланированностью новых кварталов.
Подлинная слава – лучезарная гостья _- все-таки засияла над Бердичевом.
И создали ее трудовые руки жителей, спешащих по утрам к проходным 30
промышленных предприятий. Это они изготовляют химическое оборудование на
заводе «Прогресс», экспон-ируемое на международных ярмарках, выпускают токарно-
револьверные станки с маркой зав0да «Комсомолец», поступающие в десятки стран
мира. Это они восстановили город после разрушительного нашествия фашистов
в период Великой Отечественной войны, а нынче день ото дня заботятся, чтобы их
родной Бердичев был свеж и наряден в любое время года. И он действительно красив:
расцвеченный ли розовым кипением садов или чарующий тенистыми аллеями парков,
укрытый багряным ковром опавшей листвы или осыпанный снегом, когда так и кажет-
ся, что вот из-за поворота вылетят сани .Снегурочки, едущей в гости к берендеям.
Правда, жители Бердичева не называют себя так. Но ведь находили же в старых
грамотах написание его «Берендичи»… Я-зыковеды-топонимисты, споря о происхожде-
нии географического названия, ведут __его от славянского «берда» – пропасть, и от
собственного имени Бердич, основателя хутора в 1400-х годах, и от тюркского
«берендичи» – племя берендеев, как в седую старину нарекли храбрых защитников
южных границ Руси. Сказочные берендеи, конечно, мало похожи на своих некогда.,
живших тезок. Но как заманчиво всю родословную красивого города связать еще
и с легендарным прошлым.
[hr]
Для тих, хто подорожує Поліським краєм, воно не може лишитися непоміченим
гамірливе 80-тисячне місто за півсотні кілометрів од Житомира, другий після нього
в області центр студентської мопеді. І справа не лише в тому, що його ні об’їхати ні
обійти, цей важливий транспортний вузол на залізничній магістралі Ленінград-
Одеса, на автотрасі Київ – Вінниця. Сучасне, охайне, затишне, по-південному привітне
місто не обМинуть туристи, які знайомі з його багатою біографією і знають, що бували
у ньому Т. Шевченко і декабристи, жили й трудилися письменники Шолом-Алейхем
й Оноре де Бальзак (він брав шлюб з Евеліною Ганською в місцевому костьолі
св. Варвари), гастролювали А. Бучма та !. Паторжинський, громили у громадянську
петлюрівців і білополяків М. Щорс і С. Будьонний.
Та не лише історією, а й чарівливими краєвидами полонить серце сьогоднішній
Бердичів, милує око добротною реконструкцією старовинних будівель і чітким,
раціональним сплануванням нових кварталів.
Зовсім ще молоде за життєвим стажем місто, яке стало відомим завдяки
галасливим ярмаркам, котрі збирали комерсантів усього світу, одержало врно статус
повітового 1846 р. Мало тоді лише 11 небрукованих вулиць, 80 вигнутих питальником
провулків, 4 так звані площі. Безладно забудоване, погано освітлене, пронизливо
сморідне влітку од вимочуваних у річці шкір, місто, що потопало весною й восени
у непролазній грязюці, вражало гірким контрастом між розкішшю і злиднями,
справляло воно Найприкріше враження на усіх приїжджих. Бальзак,, наприклад, писав,
що «вулиці тут танцюють польку, деякі з них нахилені вправо, другі вліво, а треті
вперед…»
Справжня слава – осяйна гостя – все ж запломеніла над Бердичевом. І створили її
працьовиті руки жителів, що поспішають ранками до прохідних 30 промислових
підприємств. То вони виготовляють, хімічне устаткування на заведі .. «Прогрес»,
експоноване на міжнар0дних ярмарках, випускають токарно-револьверні верстати
з маркою заводу «Комсомолець», що надх0дять у десятки країн світу. Це вони
відбудували-місто’Пітс-ґгягтэуйнтвнсгґо нашестя афашистів у’ період Великої’Бітчизняноі’
війни, а нині день у. день,».-піклуютьсш Щоб їх. ріднийЬердИыів.бу8.,с.віжий,Таоша’ГНИЙ,
будь-якої пори року“. і він дійсно красивий: чи то уквітчаний рожевим кипінням садів,
чи вбраний у зелень тінистих алей парків, вкритий багряним килимом опалого листя чи
засипаний снігом, коли так і здається, що от з-за повороту вилетять сани Снігуроньки,
котра їде у гості до берендеїв.
Правда, жителі Бердичева не називають себе так. Але ж знаходили у давніх
грамотах написання його «Берендичі»… Мовознавці-топонімісти, сперечаючись про
походження географічної назви, ведуть її від слов’янського «берда» – урвище, і від
власного імені Бердич, засновника хутора в 1400-х роках, і від тюркського «беренди-
чі» – плем’я берендеїв, як у сиву давнину називали хоробрих захисників південних
кордонів Русі. Казкові берендеї, звичайно, мало схожі на своїх реальних тезок. Проте
надто спокусливо весь родовід красивого міста пов’язати ще і з легендарним минулим.
[hr]
На обложке: Октябрьская площадь (1 стр.); на реке Гнилопяти (4 стр.).
Фото В. Клепко. Художественное оформление обложки Т. Лукомской. «Бердичев». Автор текста
Р. Помазкова. Составитель В. Гринько. Комплект из’ 18 цветных открыток (на украинском и русском
языках). Редакция украинских календарей и художественных открыток. «Радянська Укра’я’на».
5105040000 – 074
3123411. Б-43-84. Ви силати тільки конве тп.
М227(04) -84 д у р