На экономической карте страны он значится как крупный центр угледобычи и произв0дства металла. Специалисты же по озеленению стремятся сюда, чтобы познакомиться с методами выращивания цветов и других декоративных растений. И в этом нет ничего удивительного: уголь и розы-сила и нежность -весьма к лицу городу-богатырю. О Донецке можно долго и много говорить, но словами, пожалуй, не передать всей его мощи и величия. Однако, если перейти на язык цифр, он будет поражать своей звучностью. Достаточно сказать, что основной предукции – угля – здесь добывают около 20 миллионов тонн в год: столько же, сколько дают его, например, все шахты Франции. Производство чугуна, стали и проката достигает ныне почти 5 миллионов тонн. Полторы сотни предприятий гор0да выпускают ежегодно самой разнообразной продукции на миллиарды рублей.

Современный Донецк раскинулся на площади 358 кв. км, в нем проживает более миллиона человек. Каждый второй гектар его территории – это газоны, парки или бульвары: на каждого жителя приходится почти по 18 квадратных метров зеленых насаждений. Таким город стал лишь несколько десятилетий назад. А когда-то о нем, а вернее, о дореволюционной Юзовке, известный писатель и врач В. Вересаев писал: «Черная земля, черные дороги… Нет ни одного деревца, ни одного кустика; нет ни пруда, ни ручейка». Да, так было…

Но пришло время, и донецкий пролетариат, собранный в единый кулак большевиками-ленинцами, стал хозяином на этой политой его потом и кровью земле. В жестоких схватках с белогвардейцами и интервентами он отстоял завоевания революции. И о тех героических днях напоминает ныне зажженный навечно огонь в сквере имени Павших коммунаров. Неувядаемой славой покрыли себя жители шахтерской столицы и в г0ды Великой Отечественной войны. Десятки тысяч из них были бойцами народного ополчения, каждый третий участвовал в строительстве оборонительных сооружений. Ни одной минуты передышки из долгих 700 дней фашистской оккупации не давали ненавистному врагу партизанские отряды и псдпольно-патриотические группы. 06 их боевых делах напоминает памятник

«Непокоренные», установленный в одном из скверов Пролетарского района. Немеркнущий подвиг советских воинов, свершенный у стен города, олицетворяет монумент «Освободителям Донбасса» в парке имени Ленинского комсомола и ряд других памятников в честь героев.

В послевоенный период Донецк неудержимо рос вверх и раздавался вширь. И не случайно поэтому многие его достопримечательности связаны с темой труда. Таков, например, монумент «Слава шахтерскому труду» с величественной фигурой горняка на Шахтерской площади-своеобразная визитная карточка областного центра.

Зодчие и строители Донецка создали в последнее время немало красивых комплексов и ансамблей. Так, в районе пересечения улицы Артема с проспектом Титова удачно дополняют друг друга стадион «Локомотив» с теннисными кортами, высотная гостиница «Шахтер», Дворец молодежи «Юность» и группа 14-этажных домов с торговым центром. Органично вписались в силуэт города и цирк «Космос» на Ленинском проспекте, и Дворец спорта на проспекте Ильича, и новый Дворец пионеров и школьников на бульваре Шевченко, и выставочный комплекс в парке
имени Ленинского комсомола.

Донецк-крупный научный и культурный центр. Здесь более 100 научноисследовательских, проектных, конструкторских и других институтов. Работу многих таких учреждений координирует Донецкий научный центр АН УССР. Вечером зажигаются огни в Государственном академическом театре оперы и балета, в областном украинском музыкально-драматическом театре имени Артема,
в Дворцах и Домах культуры, клубах.

В последнее время все более значительную роль в жизни города играет Донецкий ботанический сад АН УССР, самый молодой в нашей стране. Одно из важных направлений в его работе -озеленение промышленных территорий. В коллекции ботсада 180 сортов роз. Но в летнее время розарием, по сути, являются все улицы и площади города, на которых цветет миллион кустов роз – по одному на
каждого жителя Донецка.

перечень открыток

Памятник В. И. Ленину. Театр.
Памятник борцам за Советскую власть. Управление шахты «Заперевальная».
Ул. Артема. Памятник Артему.
Памятник жертвам фашизма. Площадь Коммунаров.
Памятник «Освободителям Донбасса». Комсомольский проспект.
Памятник Т. Г. Шевченко. Кинотеатр им. Т. Г. Шевченко.
Областная библиотека им. Н. К. Крупской. Админздание.
Здание Министерства угольной промышленности УССР. Набережная реки Кальмиус.
Главный корпус университета. Спорткомплекс.
Институт травматологии и ортопедии. Озеро в парке им. А. С. Щербакова.
Площадь В. И. Ленина. Дворец культуры.
Дворец молодежи «Юность».
Ботсад АН УССР.
Гостиница «Шахтер». Цирк «Космос».
Автовокзал «Северный».
Железнодорожный вокзал.
Детская железная дорога. Мозаичный городок сказок.
На обложке: памятник «Освободителям Донбасса», набережная (1 стр.); вид на
город (4 стр.).

Фото В. Болясного. Художественное редактирование и оформление обложки
А. Радченко. «Донецк». Автор текста А. Иванов. Составитель В. Гринько.
Комплект из 17 цветных открыток (на украинском и русском языках). Редакция
украинских календарей и художественных открыток. «Радянська Украіна».

На економічній карті країни його позначено як великий центр вуглевидобутку і виробництва металу. Спеціалісти ж по озелененню поспішають сюди, щоб познайомитися з методами вирощування квітів та інших декоративних рослин. і в цьому немає нічого дивного: вугілля і троянди -сила і ніжність – вельми до лиця місту-богатирю. Про Донецьк можна довго і багато говорити, але словами,
мабуть, не передати всієї його могутності і величі. Проте, якщо перейти на мову цифр, вона вражатиме своєю гучністю. Досить сказати, що основної прОдукції вугілля-тут видобувають близько 20 мільйонів тонн на рік: стільки ж, скільки дають його, наприклад, усі шахти Франції. Виробництво чавуну, сталі і прокату сягає нині майже 5 мільйонів тонн. Півтори сотні підприємств міста випускають щороку найрізноманітнішої продукції на мільярди карбованців.

Сучасний Донецьк розкинувся на площі 358 кв. км, у ньому мешкає більш як мільйон чоловік. Кожен другий гектар його території-це газони, парки або бульвари: на кожного жителя припадає майже по 18 квадратних метрів зелених насаджень. Таким місто стало лише кілька десятиліть тому. А колись про нього, вірніше, про дореволюційну Юзівку, відомий письменник і лікар В. Вересаєв писав:
«Чорна земля, чорні дороги… Немає жодного деревця, жодного кущика; немає ні ставка, ні джерельця». Справді, так було…

Але настав час, і донецький пролетаріат, зібраний в єдиний кулак більшовикамиленінцями, став господарем на цій политій його потом і кров’ю землі. У жорстоких сутичках з білогвардійцями та інтервентами він відстояв завоювання революції. про ті героїчні дні нагадує нині запалений навічно вогонь у сквері імені Полеглих комунарів. Невмирущою славою вкрили себе жителі шахтарської столиці і в роки Великої Вітчизняної війни. Десятки тисяч з них були бійцями народного ополчення, кожен третій брав участь у будівництві оборонних спОРУд. Жодної хвилини перепо-
чинку з довгих 700 днів фашистської окупації не давали ненависному ворогу партизанські загони і підпільно-патріотичні групи. Про їх бойові справи нагадує пам’ятник «Нескорені», встановлений в одному із скверів Пролетарського району. Немеркнучий подвиг радянських воїнів, здійснений біля стін міста, уособлює монумент «Визволителям Донбасу» в парку імені Ленінського комсомолу та ряд інших пам’ятників на честь героїв.

У післявоєнний період Донецьк нестримно ріс угору і роздавався ушир. І не випадково тому значна кількість його визначних пам’яток пов’язана з темою праці. Такий, наприклад, монумент «Слава шахтарському труду» з величною фігурою гірника на Шахтарській площі -своєрідна візитна картка обласного центру.

30дчі і будівельники Донецька створили останнім часом чимало красивих комплексів і ансамблів. Так, у районі перехрещення вулиці Артема з проспектом Титова вдало доповнюють Один одного стадіон «Локомотив» з тенісними кортами, висотний, готель «Шахтар», Палац молоді «Юність» і група 14-поверхових будинків з торговим центром. Органічно вписалися у силует міста і цирк «Космос» на Ленінському проспекті, і Палац спорту на проспекті Ілліча, і новий Палац піонерів та школярів на бульварі Шевченка, і виставочний комплекс у парку імені Ле-
нінського комсомолу.

Донецьк-великий науковий і культурний центр. Тут більш як 100 науководослідних, проектних, конструкторських та інших інститутів. Роботу багатьох таких закладів координує Донецький науковий центр АН УРСР. Увечері засвічуються вогні в Державному академічному театрі опери та балету, в обласному українському музично-драматичному театрі імені Артема, у Палацах і Будинках культури, клубах.

Останнім часом дедалі значнішу роль у житті міста відіграє Донецький ботанічний сад АН УРСР, наймолодший у нашій країні. Один з важливих напрямів в його роботі – озеленення промислових територій. У колекції ботсаду 180 сортів троянд. Але влітку розарієм, посуті, є всі вулиці і площі міста, на яких цвіте мільйон кущів троянд – по Одному на кожного жителя Донецька.

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Пам’ятник В. І. Леніну. Театр.
Пам’ятник борцям за Радянську владу. Управління шахти «Заперевальна».
Вул. Артема. Пам’ятник Артему.
Пам’ятник жертвам фашизму. Площа Комунарів.
Пам’ятник «Визволителям Донбасу». Комсомольський проспект.
Пам’ятник Т. Г. Шевченкові. Кінотеатр ім. Т. Г. Шевченка.
Обласна бібліотека ім. Н. К. Крупської. Адмінбудинок.
Будинок Міністерства вуґільної промисловості УРСР. Набережна ріки Кальміус.
Головний корпус університету. Спорткомплекс.
інститут травматолотії і ортопедії. Озеро у парку ім. О. С. Щербакова.
Площа 8. І. Леніна. Палац культури.
Палац молоді «Юність».
Ботсад АН УРСР.
Готель «Шахтар». Цирк «Космос».
Авто вокзал «Північний».
Залізничний вокзал.
Дитяча залізниця. Мозаїчне містечко казок.
На обкладинці: пам’ятник «Визволителям Донбасу», набережна (1 стор.); вид на
місто (4 стор.).

Фото В. Болясного. «донецьк». Комплект із 17 кольорових листівок. Автор тексту
А. Іванов. © Редакція українських календарів і художніх листівок. Київ. 1986.
«Радянська Україна». Тираж 110000 комплектів. Зам. 07075. Ордена Леніна
комбінат друку видавництва «Радянська Україна». Ціна 94 к. БФ 10897.