Tag Archive for: Украина

,

Бухара – Bukhara 1975

Волшебным городом из восточной легенды встает перед глазами старая Бухара. Да, она действительно стара. Впервые город упоминается в  веке н. э. Происхождение названия известный русский историк В. Бартольд объясняет санскритским словом «вихара» – монастырь. Археологические находки свидетельствуют о том,ччто город существовал еще до нашей эры.

Расположенная в плодородном оазисе, Бухара не раз служила богатой добычей завоевателям. Город видел полчища персидского царя Кира, а позже – Дария, воинов Александра Македонского. В веке н. э. Бухару захватили арабы, в ХН -воинственные
племена кара-китаев, а в Х веке-орды Чингисхана.

С Бухарой связаны имена выдающихся поэтов и ученых. Здесь жили и творили Рудаки, Фирдоуси, Авиценна…

Почти каждая историческая эпоха оставила в городе свои памятники.

Самый древний -Арк (крепость) – насыпной холммногоугольник; Его склоны укреплены обожженным кирпичом, выше поднималась крепостная стена, она сохранилась в северной части холма.- В крепости находились дворцы ханов, дома городской знати.
Сегодня в Арке сохранился двор куш-биги (главного визиря)

Хорошо ‘сохранился другой древнейший памятник – мавзолей Исмаила Самани. Он облицован обычными кирпичными плитками, но сама кладка представляет удивительный по красоте и легкости узор.

Кроме большого купола по углам крыши мавзолея высятся еще четыре маленьких. Свет в помещение проникает через сорок окон, сделанных наверху. Время постройки мавзолея конец !Х- начало Х века н. э. Долгие века Бухара была одним из мусульман-
ских центров, не случайно ее называли «Бухара-и-Шериф» («священная» или «благородная»). Мечеть Магоки-Аттари ХН века интересна тем, что расположена глубоко в земле («магок» -яма). Очень красив южный портал мечети с резными каменными
колоннами. На 46,5 метров поднимается мощный ствол минарета Капян, построенного в 1127 году и крашенного фигурной кладкой. Мечеть Капян, соору- женная в ХI веке, – крупнейшая в Средней Азии, она вмещала больше десяти тысяч человек. Над внутренней галереей поднимается 288 куполов, а с западной стороны громадный голубой купол возвышается над всем древним городом.

Известный средневековый астроном Упугбек построил три великолепных медресе. Одно из них, самое старое, находится в Бухаре. Оно замечательно благородством своих пропорций и строгостью форм. Самое крупное в Бухаре медресе Кукельдаш у насчитывает 160 худжр (келий). Когда-то медресе располагало богатой библиотекой. Особенно красив северный портал здания, облицованный плитками: синих, зеленых и белых тонов. Образцом тончайшей художественной резьбы по дереву служит дверь
парадного входа. Необычно выглядит архитектурный комплекс Чар-Минар (четыре минарета), расположенный в северо-восточной части города. Здание с четырех сторон украшено круглыми высокими башнями, увенчанными голубыми куполами. Прообразы Чар-Минар можно найти в индийской архитектуре. Замечательно по художественной отделке медресе Абдулазис-кана. Здесь мастера применили майолику, поливные плиты, кирпичную мозаику, полихромную мозаику, роспись по ганчу.

На площади Регистан (одноименной знаменитой площади в Самарканде) высится изящная мечеть Боло-хауз с деревянными резными колоннами айвана и бассейном, в котором красиво отражается здание. Бухара богата и памятниками гражданской архитектуры. Во все времена в городе кипела торговля. Еще в ХI веке были построены пять «крытых рынков» пять многокупольных торговых зданий, из которых сегодня сохранилось три. Когда-то под этими кулоламиггсидели купцы, менялы, ремесленники, предлагая свои изделия.

За городом находится дворец последнего эмира Махаса. Очень хорош белый зал, отделанный резьбой по ганчу и зеркалами, а также ярко расписанная приемная. Сейчас во дворце разместилась выставка национального прикладного искусства.
Туристы и гости Бухары найдут здесь много интересного и увезут из древнего города самые яркие впечатпения.

Н. Новиков

БУХАРА.

16 открыток. Цена 1 руб. ?5 коп.
дож-003

м _ 351-06-75

Фото г. Грвфкпна

Редакторы с. Коджия. ш. Халяурддов
Художественный редактор А. Ошетсо
Техн. редактор Г. Лошяворотова.
Типография Издатчтьстш ЦК КП Узбекистана.

вшюеит. ул. ‹Привды Восток:». 28.1075.
рот…. 1“. 200000. Заказ № 1891. Печать
фсетпая. Бумаги 240 г.

9 Издательство ЦК кп Узбекистана. 1975г.

,

Кировоград – Kirovohrad 1990

Это приветливый и красивый город, под крышей которого живет и трудится более четверти миллиона человек. Он посвоему спокойно величавый 4 очень зеленый -словно большой сад.

Административный, экономический и культурный центр обширного края, получившего’аттестацию «степной жемчужины Украины», Кировоград (до 1934 г.-Елизаветград)
в этом году отмечает двухсоттридцатилетие-возраст для города почти еще юношеский.

Пройдитесь по улицам, площадям, загляните в областной краеведческий музей – они поведают вам о многом. О том, например, что возникновение города связано с сооружением на берегах реки Ингул, впадающей в Южный Буг, крепости св. Елизаветы для защиты южных границ страны от опустошительных набегов турок и крымских татар. Затем они расскажут, как был создан здесь в 1904 г. Елизаветградский комитет РСДРП во главе с легендарным Артемом, как в 1918 г. была установлена Советская власть и как она превратила провинциальный уездный городишко в город с высокоразвитым машиностроением, чугунолитейной, легкой, пищевой, деревообрабатывающей промышленностью.

Сегодня кировоградские сеялки разных модификаций с маркой производственного объединения «Красная звезда» известны во многих уголках нашей Родины и более чем в сорока странах мира. Здесь первый в СССР и единственный в мире завод по производству фильтрующего кизельгура ценного материала для пищевой, нефтехимической, текстильной и других отраслей индустрии. Пользуется известностью продукция заводов «Гидросила», радиоизделий, производственного объединения «Пишмаш».

Елизаветград – колыбель профессионального украинского театра, созданного под руководством М. Л. Кропивницкого. В городе начинали свой творческий путь корифеи и классики украинской сцены и драматургии М. К; Заньковецкая, Н. К. Садовский, И. К. Карпенко-Карый, польский композитор и пианист Кароль Шимановский, советский писатель Ю. И. Яновский, жил композитор П. И. Нищинский, работали известный изобретатель Н. Н. Бенардос, академик, лауреат Нобелевской премии И. Е. Тамм. Бывали здесь А. С. Пушкин, А. А. Фет, Адам Мицкевич, ФеренцЛист.

Горожане свято чтут подвиги тех, кто сражался за Советскую власть в годы гражданской войны и фашистской оккупации и своим беззаветным мужеством победил врага!
Свидетельство тому- названия улиц и площадей, мемориальные доски, монументы в честь героев и всегда живые
цветы у их подножья.

 

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину.
Памятник С. М. Кирову.
Здание обкома Компартии Украины.
Вход на военно-мемориальное кладбище.
Монумент Славы Героям гражданской и Великой Отечественной войн.
Мемориальный дом-музей М.Л. Кропивницкого.
Муздрамтеатр им. М. Л. Кропивницкого. Областной дом политпросвещения.
Памятник Т. Г. Шевченко перед областной детской библиотекой им. А. П. Гайдара.
Краеведческий музей.
Детско-юношеская спортивная школа.
Производственное объединение «Пишмаш». На улице
Пацаева.
Автовокзал.
Кинотеатр «Ятрань».
Памятный знак «Краснозвездовцы- хлеборобам».
Универсальное торговое объединение «Кировоград».
Аэропорт.
Набережная р. Ингул.
Улица К. Маркса.
Панорама города.
На обложке: набережная р. Ингул (1 стр.);
ул. К. Маркса (4 стр.).

 

Це привітне і красиве місто, під дахом якого живе й працює понад чверть мільйона чоловік. Воно по-своєму спокійно величаве і дуже зелене – як великий сад.

Адміністративний, економічний і культурний центр просторого краю, що дістав атестацію «степової перлини України», Кіровоград (до 1934 р.- Єлизаветград) цього року відзначає
двохсоттридцятиліття-вік для міста ще майже юнацький.

Пройдіться вулицями, площами, загляньте в обласний краєзнавчий музей – вони повідають вам багато чого. Напринпад, про те, що виникнення міста пов’язане з будівництвом на берегах річки Інгул, що впадає у Південний Буг, фортеці св. Єлизавети для захисту південних кордонів країни від спустошливих наскоків турків і кримських татар. Потім вони розкажуть, як було створено тут 1904 р. Єлизаветградський комітет РСДРП на чолі з легендарним Артемом, як 1918 р. була встановлена Радянська влада і як вона перетворила провіншальне повітове містечко в місто з високорозвиненим
машинобудуванням, чавуноливарною, легкою, харчовою, деревообробною промисловістю.

СьогОдні кіровоградські сівалки різних модифікацій з маркою виробничого об’єднання «Червона зірка» відомі у багатьох куточках нашої Вітчизни і більш як у сорока країнах світу. Тут
перший в СРСР і єдиний . у світі завод по виробництву фільтруючого кізельгуру-цінного матеріалу для харчової, нафтохімічної, текстильної та інших галузей індустрії. Користується популярністю продукція заводів «Гідросила», радіовиробів, виробничого об’єднання «Друкмаш».

Єлизаветград-колиска професіонального українського театру, створеного під орудою М. Л. Кропивницького. В місті починали свій творчий шлях корифеї і класики української сцени і драматургії М. К. Заньковецька, М. К. Садовський, І. К. Карпенко-Карий, польський компоэитор і піаніст Кароль Шимановський, радянський письменник Ю. І. Яновський, жив композитор П. І. Ніщинський, працювали відомий винахідник м. М. Бенардос, академік, лауреат Нобелівської премії Є. Тамм. Бували тут 0. С. Пушкін, А. А. Фет, Адам Міцкевич, Ференц Ліст.

Жителі міста свято шанують подвиги тих, хто боровся за Радянську владу в роки громадянської війни і фашистської окупації і своєю беззавітною мужністю переміг ворога! Свідчення тому-назви вулиць і площ, меморіальні дошки, монументи на честь героїв і завжди живі квіти коло їх підніжжя.

З кожним днем розквітає місто, хорошіє його обличчя. Сьогодні його прикрашають сучасні архітектурні ансамблі,  упорядковані квартали нових мікрорайонів, сквери, парки.

 

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Пам’ятник В. ]. Леніну.
Пам’ятник С. М. Кірову.
Будинок обкому Компартії України.
Вхід на військово-меморіальне кладовище.
Монумент Слави героям громадянської
і Великої Вітчизняної воєн.
Меморіальний будинок-музей М. Л. Кропивницького,
Муздрамтеатр ім. М, Л. Кропивницького. Обласний будинок
політосвіти..
Пам’ятник Т. Г. Шевченку перед обласною дитячою біб-
ліотекою ім. А. П. Гайдара.
Краєзнавчий музей.
Дитяча-юнацька спортивна школа.
Виробниче об’єднання «Друкмаш». На вулиці Пацаєва.
Автовокзал.
Кінотеатр «Ятрань».
Пам’ятний знак «Червонозорівці – хліборобам».
Універсальне торговельне об’єднання «Кіровоград».
Аеропорт.
Набережна р. Інгул.
Вулиця К. Маркса.
Панорама міста.
На обкладинці: набережна р. Інгул (1 стор.);
вул. К. Маркса (4 стор.).

,

Северодонецк – Sievierodonetsk – 1973

У града цього ще немає сивої історії, як у баз гатьох міст. Але він вЖе зажив хорошої слави. Северодонецьк- це місто хіміків. Продукцію
місцевого ордена Леніна хімкомбінату імені .Пенінського комсомолу добре знають хлібороби, адже «вітаміни для ланів», що виробляють цехи
підприемства-велета, допомагають вирощувати дорідні врожаї. Северодонецьк-“це і місто будівельників. Тільки за останні роки тут споруджено
десятки промислових комплексів, продукція яких іде в різні радянські республіки, зведено понад 10 тисяч квартир, нові школи, побутові і торговельні заклади, лікарні, Север0донецьк – це місто
вчених. Його науково-дослідний інститут керуючих облікових машин відомий і у нас, і в численних зарубіжних країнах, де працюють сконструйовані його співробітниками і створені на місце.-
вому приладобудівному заводі розумні механіЗч ми. А хіба можна не згадати, що це і місто розквітлої культури. Клуб заводу склопластиків, пан лаци культури хіміків, будівельників, кінотеатри,
музичні школи-все до послуг трудівників. Северодонецьк-дітище молоці, вона побудувала і продовжуе будувати. це місто, примножуючи
день за днем його славу. У комплекті 10 листівок

Ціна 35 коп.
Художник В. Гринько
Художній редактор В. Т и х о н о в
«Радянська Україна», Київ. 1973.
БФ 12615. 3. 04406. Т. 55000.

,

В. І Ленін – 1955

Революція навчила пролетаріат масової боротьби. Революція довела, що він може вести за собою селянські маси у боротьбі за демократію. В. І Ленін

Художники Вазілєв.   Г. Вихмутов.

БФ 14727 від (ЗХ-1955 р. Зам. 464
Тираж азот). Ф-ка кольорового друку
м. Київ. Ціна 10 коп.

,

Днепродзержинск – Dniprodzerzhynsk 1989

Города, как деревья, берут начало‘с маленького корешка. И, как дерево, город ежегодно обрастает новыми и новыми кольцами улиц, пускает свежие ростки и ветки.

Где же впервые пробился тот корешок, из которого вырос современный Днепродзержинск?

Исторические документы свидетельствуют, что возник он на территории села Каменское. По преданию, название это пошло от имени
казака Камеона, который вместе с другими собратьями во времена Запорожской Сечи поставил на берегу Днепра себе зимовье.

Все изменяется. Превратилось в большой город, переименованный в 1936 году, и село Каменское. Если вы будете добираться сюда
скоростными «Ракетой» или «Кометой», то еще издалека заметите очертания гидроэлектростанции и плотины, которая, согнувшись лу-
ком, перехватила стремительный бег Славутича и заставила воду работать на человека.

Днепродзержинская ГЭС – очень интересное сооружение. В жизни города она выполняет три важные функции: дает электроэнергию;
собирая в0ду, углубляет Днепр; соединяет два берега- по плотине проходят автомобильная и железная дороги.

Итак – суша, перед вами цветущие проспекты и улицы, дворцы культуры и высотные дома. Посмотрите с Колиусовской горы вниз
увидите над голубой лентой Днепра неповторимый индустриальный пейзаж, обратите взор на запад-и не налюбуетесь светлыми,
утопающими в зелени скверов и площадей жилыми массивами. Кстати, жилой фонд города составляет несколько миллионов квадрат-
ных метров. Тот, кто давно здесь не был, может не узнать даже хорошо знакомые ему раньше места. На нетронутом еще лет пятнадцать
назад левобережье вырос новый Днепродзержинск. Словно белые паруса, над волнами местного моря поднялись дома, корпуса школ,
больниц, бытовых комбинатов, спортивных комплексов. Обновляется и «старая», промышленная часть гор0да‚ она, как говорится, пере-
живает время второй молодости.

Сегодня здесь действует более тридцати больших предприятий. Первым в этом ряду, как всегда, стоит ордена Ленина металлургичес-
кий завод имени Ф. Дзержинского. В наши дни прославленная «Дзержинка» выплавляет металла больше, нежели все металлургические
предприятия дореволюционной России. Она экспортирует свою продукцию в сорок стран мира. Постоянным инициатором передового
опыта выступает коллектив коксохимического завода имени С. Орджоникидзе. Огромны достижения рабочих производственного объеди-
нения «Азот», чья продукция тоже известна далеко за пределами республики.

С индустрией, ее нуждами связана деятельность многих просветительных заведений. В девяти профессионально-технических учи-
лищах, одиннадцати техникумах и индустриальном институте ‚учатся завтрашние мастера скоростных плавок, химики, энергетики, ма-
шиностроители…

Выплавка чугуна, стали, выпуск удобрений, изготовление вагонов-далеко не полный перечень того, чем занимаются днепро-
дзержинцы. В свободное от работы время они посещают дворцы культуры, библиотеки, городской парк культуры, кинотеатры. Заслу-
женные капеллу бандуристов и самодеятельный ансамбль танца «Днипро» хорошо знают во многих городах и селах республики, их
участники демонстрировали свое искусство труженикам Болгарии, Чехословакии, Японии, Голландии. Литературная студия имени А. Ко-
валенко, которой путевку в жизнь дала библиотека имени Т. Г. Шевченко и которую в свое время возглавлял Леонид Стоянов – автор
книг «На крыше мира», «Голубая пиала», «Они боролись за счастье»‚- воспитала писателей Ф. Исаева, С. Завгороднего, С. Чернобривца.
Кто знает, возможно, среди выдающихся мастеров кисти мы вскоре увидим воспитанников местной художественной школы.

Днепродзержинцы – народ гостеприимный, всегда радостно встречает друзей – близких и далеких.

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину.
Памятник Ф.Э. Дзержинскому.
Дворец культуры металлургов.
Гостиница «Заря».
Музей истории города.
Площадь Свободы.
Вид на ГЭС.
Салон «Ромашка».
Кафе «Пламенные зори».
Магазин «Океан».
Муздрамтеатр.
На обложке: монумент «Прометей» в честь победы
Великой Октябрьской социалистической революции
(1 стр.); место отдыха жителей города (4 стр.).

Фото Р. Якименко. Художественное оформление обложки В. Щетиннной. Составитела А. Мадяр. «Днепродзер-
жинск». Автор текста А. Прутенко. Комплект из 11 цветных открыток (на украинском и русском языках). Редакция
украинских календарей и художественных открыток. «Радянська Украна».

5105040000 – 199
д М227(04) -89 51
ВіДСИЛАТИ ПОШТОЮ ПЛЬКИ У КОНВЕРТ!

 

Міста, як дерева, беруть початок з маленького корінця. І як дерево, місто кожного року обростає новими і новими кільцями вулиць,
пускає свіжі паростки і гілки.

Де ж уперше пробився той корінець, із якого виріс сучасний Дніпродзержинськ?

Історичні документи свідчать, що виник він на території села Кам’янське. За переказами, назва ця пішла від імені козака Камеона, який
разом з іншими побратимами за часів Запорізької Січі поставив на березі Дніпра собі зимовище.

Усе змінюється. Перетворилось у велике місто, перейменоване 1936 року, і село Кам’янське. Якщо ви діставатиметесь сюди швидко-
хідними «Ракетою» чи «Кометою», то ще здалеку помітите обриси гідроелектростанції та греблі, що, зігнувшись луком, перехопила стрім-
кий біг Славутича і примусила воду працювати на користь людині.

Дніпродзержинська ГЕС-дуже цікава споруда. У житті міста вона виконує три важливих функції: дає електроенергію; збираючи
воду, поглиблює Дніпро; з’ЄДнує два береги – по греблі прохо,а,ять автомобільна дорога і залізниця.

Отже -суша, перед вами квітучі проспекти і вулиці, палаци культури і висотні будинки. Гляньте 3 Коліусівської гори вниз-і по-
бачите над голубою стрічкою Дніпра неповторний індустріальний пейзаж, киньте оком на захід – і не намилуєтеся світлими житловими
масивами, що потопають у зелені скверів і площ. До речі, житловий фонд міста становить кілька мільйонів квадратних метрів. Той, хто
не був тут давненько, може не впізнати навіть добре знайомі йому раніше місця. На незайманому ще десь років п’ятнадцять тому
лівобережжі виріс новий ДніпрОдзержинськ. Мов білі паруси, над хвилями місцевого моря піднеслися будинки, корпуси шкіл, ліка-
рень, побутових комбінатів, спортивних комплексів. Оновлюється і «стара», промислова частина міста, вона, як кажуть, переживає
пору другов МОЛОДОСТІ.

Нині тут діє більше тридцяти великих підприємств. Першим у цьому ряду, як заВЖДи, стоїть ордена Леніна металургійний завод імені
Ф. Дзержинського. Сьогодні уславлена «Дзержинка» виплавляє металу більше, ніж усі металургійні підприємства дореволюційної Росії.
Вона експортує свою продукцію в сорок країн світу. Постійним ініціатором передового досвіду виступає колектив коксохімічного заводу
імені С. Орджонікідзе. Вагомі здобутки робітників виробничого об’єднання «Азот», чия продукція теж відома далеко за межами
республіки.

З індустрією, їі’ потребами пов’язана діяльність багатьох освітніх закладів. У дев’ятьох професійно-технічних училищах, одинад-
цяти технікумах та індустріальному інституті навчаються завтрашні майстри швидкісних плавок, хіміки, енергетики, машинобудівники…

Виплавлення чавуну, сталі, випуск добрив, виготовлення вагонів-далеко не повний перелік того, чим займаються дніпр0дзер-
жинці. У вільний від роботи час вони відвідують палаци культури, бібліотеки, міський парк культури, кінотеатри. Заслужені капелу
бандуристів і самодіяльний ансамбль танцю «Дніпро» добре знають у багатьох містах і селах республіки, їх учасники демонстрували своє
мистецтво трудівникам Болгарії, Чехословаччини, Японії, Голландії. Літературна студія імені О. Коваленка, якій путівку в життя дала біб-
ліотека імені Т. Г. Шевченка і якою свого часу керував Леонід Стоянов – автор книг «На крыше мира», «Голубая пиала», «Они боролись
за счастье»,- виховала письменників Ф. Ісаєва, С. Завгороднього, С. Чорнобривця. Хтозна, можливо, серед видатних майстрів пензля
ми незабаром побачимо вихованців місцевої художньої школи.

Дніпродзержинці -народ гостинний, завжди радо зустрічають друзів – близьких і далеких.

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Пам’ятник В. І. Леніну.
Пам’ятник Ф. Е. Дзержинському.
Палац культури металургів.
Готель «Зоря».
Музей історії міста:
Площа Свободи.
Вид на ГЕС.
Салон «Ромашка».
Кафе «Полум’яні зорі».
Магазин «Океан».
Муздрамтеатр.
На обкладинці: монумент «Прометей» на честь пере-
моги Великої Жовтневої соціалістичної революції
(1 стор.): місце відпочинку мешканців міста (4 стор.).

Фото Р. Якименка. «Дніпродзержинськ». Комплект з 11 кольорових листівок. Автор тексту О. Прутенко. © Ре-
дакція українських календарів і художніх листівок. Київ. 1989. «Радянська Україна». Тираж 100 000 комплектів.
Зам. 04906. Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна». Ціна 39 к. БФ 31619.

,

Винница – Vinnytsia 1978

Видавництво «Мистецтво» 1974.

В И Н Н И Ц А
(Комплект панорамных открыток
текстами на украинском, русском и английском языках)

Фото М. А. Мельника та О. С. Гордієвича
Художній редактор Т. Г. Єрошенко
Редактор Н. С. Павловська

Технічний редактор Т. С. Татаренкова

БФ 29000. 18/УІ-1974 р. Зам. 3-3147. Тираж 50000.
Вилавництво «Мистецтво» , Київ, вул. Свердлова, 19.
Головне підприємство республіканською виробни-
чого об’єднання «Поліграфкнига» Держкомвипаву
УРСР, Київ, Довженка, З.

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Державний Медичний інститут ім. М. І. Пирогова
Кінотеатр «Росія»
Парк культури та відпочинку ім. О. М. Горького
На ріці Південний Буг
Камінь М. М. Коцюбинського
На обкладиНці: Пам’ятник В. І. Леніну
Вулиця ім. В. Е. Леніна
Жовтнева площа
Площа ім. Ю. О. Гагаріна
Театральна площа
Проспект Космонавтів
У парку ім. М. Г. Козицького

,

Ужгород – Uzhgorod 1986

Согласно решениям Первого Венского арбитража, в 1938 году Ужгород перешёл к хортистской Венгрии, которая отменила либеральные и демократические начинания Чехословакии и ввела во время Второй мировой войны жёсткий режим военного времени. В конце 1944 года, по мере приближения Красной Армии к очагам Словацкого национального восстания, перед Четвёртым Украинским фронтом встал вопрос захвата Закарпатья. 27 октября 1944 две советские танковые колонны, наступавшие со стороны Мукачева и Ужоцкого перевала, освободили город от венгерских и немецких войск.

Освобождение Закарпатья принесло определённые изменения в жизнь Ужгорода. Сооружались новые постройки и реконструировались старые здания, в 1945 году был открыт Ужгородский государственный (ныне — национальный) университет. По соглашению с Чехословакией от 29 июня 1945 Закарпатская Украина вошла в состав Украинской ССР и СССР. С января 1946 года — центр новообразованной Закарпатской области.

Сейчас Ужгород — развитый культурный и промышленный центр, с университетами и институтами, с множеством музеев и Ботаническим садом, церквями и средневековыми соборами. Но основным предметом гордости местных жителей был и остается древний замок в исторической части города.

(wikipedia.org)

, ,

Киев Спортивнй 1980

Более полувека назад в Киеве состоялась первая Всероссийская олимпиада. 579 участников из восьми городов соревновались на единственном тогда стадионе «Спортивное поле». А лишь в состязаниях !11 летней Спартакиады республи ки (1977-1979 гг.) в столице Украины на старты по 30 ‘видам вышло свыше 700 тысяч горожан. Сегодня к их услугам 18 стадионов, 400 спортивных залов широкого назначения, 2 бассейн, где тренируются пловцы, прыгуны в воду, ватерпо.. листы, ЗО воцных станций на Днепре, в том числе несколько яхт-клубов, имеющих в своем распоряжении полный набор судов олимпийских классов, 50 тиров, 11 велосипедных станций, 2 трамплина для прыжков на лыжах с искусственным покрытием, более 650 волейбольных и бас кетбольных площадок.

Особое место среди спортивных сооружений Киева занимает комплекс Центрального стадиона, где состоятся отборочные матчи по футболу в рамках Олимпиады-80. 100 тысяч мест, легкоатлетические секторы, Один из лучших в стране реабилитационный центр, тренировочные поля, теннисные корты, первоклассный пресс-центр все это было реконструировано или построено
специально к Играм.

В комплекс ВХОДИТ и Дворец спорта на 12 тысяч зрителей с искусственным льдом. К новинкам нужно отнести Ледовый стадион с 400-метровой искусственной дорожкой и трибунами на 10 тысяч человек. В 1977 году Вера Брындзей первой среди киевлянок стала чемпионкой мира по конь кобежному спорту.

Олимпийская история столицы Украины началась в 1952 году, когда ее гимнастка Нина Бочае рова выиграла в Хельсинки золотую медаль. На Играх в Монреале в 1976 году 19-летний борец  классического стиля Александр Колчинский принес родному городу 62-го высшую олимпийскую награду. В Музее спортивной славы УССР среди 2500 уникальных экспонатов собрано немало
свидетельств спортивных подвигов киевлян. Теперь историю отечественного спорта трудно представить себе без Бориса Шахлина и Ларисы Латыниной, которые побеждали на гимнастических форумах в Мельбурне. Риме, Токио. Уже  трижцы выступали на Олимпийских играх гребец Александр Шапаренко и яхтсмен Валентин Манкин, имеющие в своем активе по две золотые медали. Первыми чемпионками по ручному мячу в составе олимпийской сборной страны стали воспитанницы киевского «Спартака» в 1976 году в Монреале. Леонид Жаботинский, двукратный олимпийский чемпион в тяжелой атлетике. фехтовальщик Григорий Крисс – триумфатор Токио, баскетболист Анатолий Поливода и многие другие пронесли славу родного города далеко за пределами нашей  страны. Гордостью киевлян является футбольная команда «Динамо» – многократный чемпион СССР, обладатель европеиского Кубка обладателей кубков, а также Суперкубка. В «Динамо» играет один из известнейших форвардов мира Олег Блохин – обладатель «Золотого мяча» лучшего футболиста Европы-75.

Сеголня кажный третий киевлянин – спортсмен или физкультурник. Именно массовость и является залогом блестящих успехов советского спорта.

 

Понад піввіку тому в Києві відбулася перша Всеросійська олімпіада. 579 учасників з восьми міст змагалися на єдиному тоді стадіоні «Спортивне поле». А тільки під час ХІІІ літньої Спартакіади республіки (1977-1979 рр.) у столиці України на старти з 30 видів вийшло більш як 700 тисяч городян. Сьогодні до їх послуг 18 стадіонів, 400 спортивних залів широкого призначення, 21 басейн, де тренуються плавці, стрибуни у воду, ватерполісти, 30 водних станцій на Дніпрі. серед них кілька яхт-клубів, що мають у своєму розпорядженніповний набір суден олімпійських класів, 50 тирів, 11 велосипедних станцій, 2 трампліни для стрибків на лижах із штучним покриттям, понад 650 волейбольних і баскетболь них майданчиків.

Особливе місце серед спортивних споруд Киева займає комплекс Центрального стадіону. де відбудуться відбіркові матчі з футболу у рамках Олімпіади-80. 100 тисяч місць, легкоатлетичні сектори, один з кращих у країні реабілітаційний центр, тренувальні поля, тенісні корти, першокласний прес-центр – усе це було реконструйовано або збУдовано спеціально до Ігор.

У комплекс входить і Палац спорту на 12 тисяч глядачів із штучним льодом. До новинок слід віднести Льодовий стадіон з 400-метровою штучною доріжкою і трибунами на 10 тисяч чоловік.
1977 року Віра Бриндзей першою серед киянок стала чемпіонкою світу з. ковзанярського спорту.

Олімпійська історія столиці України почалася 1952 року, коли її гімнастка Ніна Бочарова виграла в. Хельсінкі золоту медаль. На Іграх у Монреалі 1976 року 19-річний борець класичного стилю Олександр Колчинський приніс рідному місту 62-у вищу олімпійську нагороду. В Музеї спортивної слави УРСР серед 2500 унікальних експонатів зібрано чимало свідчень спортивних подвигів киян. Тепер історію вітчизняного спорту важко уявити без Бориса Шахліна і Лариси Латиніної, які перемагали на гімнастичних форумах у Мельбурні, Римі, Токіо. Вже тричі виступали на Олімпійських іграх весляр Олександр Шапаренко і яхтсмен Валентин Манкін, які мають у своєму активі по дві золоті медалі. Першими чемпіонками з ручного м’яча у складі олімпійської збірної країни стали вихованки київського «Спартака» 1976 року в Монреалі. Леонід Жаботинський.
двократиий. олімпійський чемпіон з важкої атлетики, фехтувальник Григорій Крисс – тІр’іумфатор Токіо, баскетболіст Анатолій оливода та багато інших пронесли славу рідного міста далеко за межами нашої країни, Гордістю киян є футбольна команда «Динамо» – багаторазовий чемпіон СРСР, вследар європейського Кубка во. лодарів кубків, а також Суперкубка. В «динамо» грає один з відоміших форвардів світу Олег Блохін -‘ володар «Золотого м’яча» кращого футболіста Європи-75.

Сьогодні кожен третій киянин – спортсмен або фізкультурник. Саме масовість і є запорукою блискучих успіхів радянського спорту.

«Радянська Україна», 1980. Київ.

БФ 11156. 3. 04450. Т. 150.000.

Відсилати тільки у конверті.
80205-084

К М227(04)-80 37-80 3323211.

,

Скадовськ – Skadovsk 1987

Городом ласкового солнца и целебного климата называют Скадовск, расположенный среди привольной таврийской степи на крайнем юге Херсонщины.

Свою историю он ведет от небольшого рыбацкого посёлка Али-Агок. У причалов порта в прошлом веке швартовались корабли из Англии, Греции, Швеции, Германии. Под палящим солнцем рабочие от зари до зари грузили в трюмы иностранных кораблей мешки с зерном, шерстью, каракулем, другой сельскохозяйственной продукцией. Не легче жилось и тем рабочим, которые за мизерную плату трудились на паровой мельнице и кирпичном заводе. Значительное большинство населения жило в домах из самана под соломенной кровлей и в землянках, которые смотрели на белый свет подслеповатыми глазами.

Весть о победе Великой Октябрьской социалистической революции воодушевила трудящихся на борьбу за установление Советской власти, которую провозгласили тут 30 января 1918 года. Они национализировали каботажный флот порта, помещичье имение, землю и отправили пролетариату России немало хлеба. Став полноправными хозяевами своей судьбы, жители города самоотверженно сражались за новую жизнь в рядах Красной Армии, Червонного казачества, в партизанских отрядах П. И. Тарана, А. Я. Недождия, Г. 3. Мендуса, которые возглавили
борьбу с австро-немецкими оккупантами, а также с гетманщиной и белогвардейцами.

С ноября 1920 года началось возрождение окончательно освобожденного города, который за сравнительно короткое время стал передовым районным центром области. Его мирный расцвет прервало нашествие фашистских полчищ. Немало славных страниц вписал город в летопись Великой Отечественной войны. Памятный знак в честь героев-летчиков Скадовской авиагруппы-серебряный
краснозвездный самолет, устремленный ввысь, памятник местным жителям, погибшим в борьбе с врагом, величественный монумент отважным черноморским морякам на острове Джарылгач навсегда увековечили ратный подвиг советских солдат и офицеров, в суровый час отдавших жизнь за Родину.

Сегодня в известный во всей стране город-курорт приезжают десятки тысяч туристов и отдыхающих. Они любуются его площадями и уютными улицами, обсаженными вечнозелёными туями, стройными тополями, акацией, сиренью. Много людей всегда на Набережной – одной из первых улиц дореволюционного Скадовска. Сейчас в лучших домах, где когда-то жила местная знать, разместились пансионаты, пионерские лагеря. А вдоль побережья мелко водного Джарылгачского залива, богатого йодисто-бромистыми соединениями и сероводородом, который способствует лечению многих заболеваний, в основном верхних дыхательных путей, выросли новые современные оздоровительные комплексы. На золотопесчаных пляжах, в волнах ласкового моря закаляются, лечатся и взрослые, и дети, все, кто приезжает сюда, чтобы вдохнуть особенные, характерные только благоухающей таврической степи и Черному морю ароматы.

Скадовск растет вверх. Из одноэтажного он превращается В МНОГОЭТЭЖНЫИ, причем в современный ансамбль центральной части удачно вписываются архитектурные памятники города-свидетели его истории.

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину. Жилой дом.
Памятник землякам-скадовчанам. В сквере на площади Славы.
Памятный знак в честь Скадовской авиагруппы (1943-1944 гг.). Новостройки города.
о. Джарылгач. На острове. Памятник советским воинам-морякам.
Памятник воинам 88-го гвардейского стрелкового полка. Ул. Володарского.
Мемориальная доска, посвящённая Герою Советского Союза 8. П. Гуманенко.
Детсад «Кораблик».
Памятник Т. Г. Шевченко. Ресторан «Таврия».
Трактор «Универсал». Улица Советская.
Учебно-спортивная база «Скадовск». У морского причала.
Дом книги. На пляже.
Дом отдыха «Скадовск». На морской прогулке.
Пансионат «Южный». Вид на плавучую базу отдыха «Лиман».
Пионерлагерь «Аврора».
Дом связи. Аэропорт.
На обложке: пионерлагерь «Дельфин» (1 стр.); городок аттракционов (4 стр.).

 

Містом ласкавого сонця і цілющого клімату називають Скадовськ, що розкинувся серед привільного таврійського степу на крайньому півдні Херсонщини.

Свою історію він веде від невеликого рибальського селища Алі-Агок. Біля причалів порту в минулому столітті швартувалися кораблі 3 Англії, Греції, Швеції, Німеччини. Під пекучим сонцем робітники від зорі до зорі вантажили в трюми іноземних кораблів лантухи із зерном, вовною, каракулем, іншою сільськогосподарською продукцією. Не легше жилося й тим робітникам, які за мізерну платню працювали на паровому млині і цегельному заводі. Переважна більшість населення жила у хатах із саману під солом’яними стріхами і в замлянках, що підсліпуватими очима дивилися на білий світ.

Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції окрилила трудящих на боротьбу за встановлення Радянської влади, яку тут було проголошено 30 січня 1918 року. Вони націоналізували каботажний флот порту, поміщицький маєток, землю і відправили пролетаріату Росії чимало хліба. Ставши повноправними господарями своєї долі, жителі міста звитяжно билися за нове життя в лавах Червоної Армії, Червоного козацтва, у партизанських загонах П. І. Тарана, А. Я. Недождія, Г. 3. Мендуса, які очолили боротьбу з австро-німецькими окупантами, а також гетьманщиною і білогвардійцями.

З листопада 1920 року почалося відродження остаточно звільненого міста, яке за порівняно короткий час стало передовим районним центром області. Його мирний розквіт перервало нашестя фашистських полчищ. Чимало славних сторінок

вписало місто в літопис Великої Вітчизняної війни. Пам’ятний знак на честь героївльотчиків Скадовсьип’і авіагрупи -срібний чврвонозоряний літак, який рветься у височінь, пам’ятник місцевим жителям, що загинули у боротьбі з ворогом, величний монумент відважним чорноморським морякам на острові джарилгач назавЖДи увічнили ратний подвиг радянських солдатів і офіцерів, які в сувору годину віддали життя за Вітчизну.

Сьогодні у відомо на всю країну місто-курорт приїздять десятки тисяч туристів і відпочиваючих. Вони милуються його площами і затишними вулицями, обсадженими вічнозеленими туями, стрункнми тополями, акаціями, бузком. Багато людей завжди на Набережній – одній з перших вулиць дореволюційного Скадовська. Нині у. кращих будинках, де колись жила місцева знать, розташувалися пансіонати, піонерські табори. А вздовж узбережжя мілководної джарилгацької затоки, багатоі’ на йодисто-бромисті сполуки і сірководень, що створює сприятливі уМови для
лікування багатьох захворювань, переважно верхніх дихальних шляхів, виросли нові сучасні оздоровчі комплекси. На золотопіщаних пляжах, у хвилях ласкавого моря загартовуються, лікуються і дорослі, і діти, всі, хто приїздить сюди, щоб вдихнути особливі, властиві тільки духмяному таврійському степу і Чорному морю аромати.

Скадовськ росте вгору. 1′ одноповерхового він перетворюється на багатоповерховий, причому в сучасни’. не …тґіль центральної частини вдало вписуються архітектурні пам’ятки міста- І ді и иого історії.

 

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Пам’ятник В. І. Леніну. Жилий будинок.
Пам’ятник землякам-скадовчанам. У сквері на площі Слави.
Пам’ятний знак на честь Скадовської-авіагрупи (1943-1944 рр.). Новобудови міста.
0. Джарилгач. На острові. Пам’ятник радянським воїнам-морякам.
Пам’ятник воїнам 88-го гвардійського стрілецького полку. Вул. Володарського.
Меморіальна дошка, присвячена Герою Радянського Союзу В. П. Гуманенку. Дит-
садок «Кораблик».
Пам’ятник Т. Г. Шевченкові. Ресторан «Таврія».
Трактор «Універсал». Вулиця Радянська.
Учбово-спортивна база «Скадовськ». Біля морського причалу.
Будинок книги. На пляжі.
Будинок відпочинку «Скадовськ». На морській прогулянці.
Пансіонат «Південний». Вид на плавучу базу відпочинку «Лиман».
Піонертабір «Аврора».
Будинок зв’язку. Аеропорт.
На обкладинці: Піонертабір «Дельфін» (1 стор-); містечко атракціонів (4 стор.).

,

Ворошиловград – Voroshilovgrad / Луганск – Luhansk 1981

Луганск (укр. Луганськ) — город на востоке Украины. Де-юре административный центр Луганской области. С апреля 2014 года де-факто контролируется самопровозглашённой Луганской Народной Республикой (ЛНР) и рассматривается ею как столица.

Численность наличного населения города на 1 января 2015 года оценочно по данным Укрстата составляет 417 990 человек, в рамках горсовета — без учёта города Счастье — 444 243 человек. По площади и населению Луганск входит в число 10 крупнейших городов Украины. Луганск расположен в месте слияния реки Луга́ни с рекой Ольхово́й. Расстояние до Киева составляет 811 км., доМосквы — 1100 км. Луганск дважды переименовывался в Ворошиловград и обратно

  • 31 октября 1931 — в Луганске выпускается первый в СССР тяжёлый грузовой паровоз серии «Феликс Дзержинский».
  • 1 мая 1934 — пущен первый трамвай.
  • 5 ноября 1935 — город переименован в Ворошиловград.
  • 3 июня 1938 — город становится областным центром.
  • 17 июля 1942 — 14 февраля 1943 — оккупация города немецкими войсками.
  • 14 февраля 1943 года освобождён от гитлеровских германских войск советскими войсками Юго-Западного фронта в ходе Ворошиловградской операции:
  • 3-й гвардейской армии в составе: 18-го ск (генерал-майор Запорожченко, Михаил Иванович) в составе: 59-й гв. сд (полковник Карамышев, Георгий Петрович), 279-й сд (полковник Мухин, Герасим Васильевич), части войск 243-й сд (полковник Куценко, Александр Андреевич).
  • 17-й воздушной армии в составе: 1-го смешанного авиакорпуса (генерал-майор авиации Шевченко, Владимир Илларионович) в составе: 288-й иад (подполковник Коновалов, Сергей Филиппович), 267-й штурмовой авиадивизии (подполковник Коломейцев, Леонид Викторович); части войск 262-й ночной бомбардировочной авиадивизи (полковник Белицкий, Геннадий Иванович).
  • 1956 — в городе проживало более 250 000 человек.
  • 1958 — городу возвращено историческое название Луганск (причина — участие Ворошилова в антипартийной группе).
  • 1970 — город переименован в Ворошиловград после смерти К. Е. Ворошилова (1969). Из Указа Верховного Совета УССР от 5 января 1970 года. «О переименовании города Луганска и Луганской области»: «В целях увековечивания памяти выдающегося полководца, партийного и государственного деятеля Климента Ефремовича Ворошилова и учитывая ходатайства трудящихся и областных организаций передать город под юрисдикцию верховной партии УССР».
  • 1972 — Футбольный клуб «Заря» (Ворошиловград) первый и единственный раз стал чемпионом СССР по футболу. Это был первый чемпион СССР из города, не являвшегося столицей республики.
  • 1970—1980 — ликвидация «преступного гнезда» в центре города в Цыганском овраге, начало его застройки.
  • 1990 — Луганску возвращено его первоначальное название.
  • 1991 — население города составляет 524 тысяч человек.
  • 1994—1998 — городским головой Луганска был Алексей Данилов. Позже, в 2005 году, стал губернатором Луганской области.
  • 1996 — население города составляет 517 тысяч человек.

(Text:wikipedia.org)

 

перелік листівок
Гостра Могила
Краєзнавчий музей
Пам’ятник воїнам-визволителям у парку
ін. Горького
Обласний музично-драиагнчннй театр
Будинок техніки на Червоній площі
Універмаг «Росія»
Гоп-м. сЖотнм
Торговельний комплекс «Ворошиловградський-
Сквер Слави
Порн у центрі міста
Вулиця м. Коцюбинського Пам’ятник к. Є. Ворошилооу
Фото Здусрдс Наумович“: Калини
Художник Николай Алексеевич Крєикий
Редактор ‘Г. 0. Барвінська
Художній редактор М. О. Крспкнй
Технічний редактор Т. С. Тамрєнково
Видавництво «Мистецтво». 1981