,

Харьков – Харків – Kharkiv 1969

Если столица Советской Украины Киев-мать городов русских, то Харьковиндустриальное сердце республики. Город насчитывает уже более трех веков существования. Но широкой известностью он более всего обязан не далекому прошлому, а своей революционной, боевой и трудовой славе, авторитету крупного промышленного, научного и культурного центра страны.

Харьков хранит память о пребывании многих видных деятелей отечестенной культуры, о живших и боровшихся в нем бесстрашных народовольцах, о зарождении на его рабочих окраинах марксистских кружков и первых ячеек большевистской партии, о проведенной здесь на заре ХХ века невиданной дотоле в России политической манифестации-маевке. Харьковчане гордятся тем, что местный пролетариат внес большой вклад в победу Октября, в разгром контрреволюции, что на бой с врагами его вели прославленные красные военачальники и бойцы партии, чьи имена запечатлены ныне в названиях улиц и площадей.

Навсегда вписан в летопись истории тот факт, что именно в Харькове в декабре 1917 года П Всеукраинский съезд Советов провозгласил Украину Республикой Советов. Об этом историческом акте напоминает величественный монумент, воздвигнутый в честь незабываемого события. Почти 15 лет, с конца 1919 до середины 1934, Харьков был столицей УССР. Он видел в своих «стенах» выдающихся руководителей Коммунистической партии и Советского государства. Район, где в те времена были расположены партийные и правительственные учреждения республики, теперь решено превратить в историко-заповедный.
После победы Великого Октября Харьков становится подлинным индустриальным гигантом, являет собой образец нового, социалистического градостроительства.

Рождаются исполины многих отраслей промышленности, среди которых легендарный ХТ3. Здесь впервые стране расщепляется ядро атома. Возводятся благоустроенные рабочие поселки. Возникает грандиозная площадь Дзержинского с высо9ным зданием Госпрома, сооружаются клубы, открывается лучший тогда на Украине Дворец пионеров, создается студенческий городок.

Война нанесла Харькову огромный урон-он был фактически разрушен. Возрожденный с помощью всей страны город намного увеличил свой экономический и социальный потенциал. Свыше миллиона горожан самоотверженно трудятся сейчас на его бесчисленных заводах и фабриках, в научно-исследовательских и проектных институтах, сотни тысяч юношей и девушек занимаются в вузах, техникумах, профтехучилищах. К уже существовавшим, восстановленным жилым массивам прибавились новые-Павлово Поле, Салтовский и другие. К услугам жителей и гостей Харькова-исторический и художественный музеи, шесть
театров, прекрасный киноконцертный зал, множество библиотек, великолепный парк культуры и отдыха, переходящий в лесопарк, разветвленная сеть городского транспорта, в том числе метрополитен.

Харьков, могучий и добрый город в рабочей спецовке, на которой гордо сияют ордена Ленина и Октябрьской Революции, радушно приглашает всех, кто хочет познакомиться с ним, обещая немало интересного и увлекательного.

,

Запорожье – Запоріжжя – Zaporozhye – 1980

ПЕРЕЛІК СЮЖЕТЇВ

Пам’ятки В. і. Леніну біля
дніпрогесу

Меморіал на честь ЗО-річчп
Перемоги

Алея Слави

Пам’ятник «Переправа» на честь
радянських воїнів. які Форсували
днілро у 1943 році

Обласний український музично-
доаматичний 18810 ім. М. О. Щорса
Концертний зал ім. М. I. Глінки
Палац кулыури “Жовтиевий”
Будинок одягу’на проспекті Леніна

Універмаг “Україна”

Будинок побуту “Ювілейний”

Будинок цирку

Шлюз дніпрогесу ім. В. І. Пекіна
У вантажному порту ім. Леніна
На проспекті Леніна

На площі Чекістів

Ріг проспекту Леніна та вулиці
Української

На площі Пушкіна

Готель “Запоріжжп”

Ресторан аноэачий дозор
Туристська база Відпочикку “Хортиця”

База відпочинку Запорізького
титано-магнієвого комбінату

На набережній дніпра
Краєвид з острова Хортиця

На обкладинці: диіпроюс ім. В. і. Леніна
Палац спорту -Юність- 4
Фонжан з світломуэикою на
проспекті Леніна

 

ЗАПОРОЖЬЕ

Комплект панорамных открыток

Ниев, издательство «Мыстецтво», 1980

Фото Здуарда Наумовича Налики
Художник Юрий Васильевич Бойченко
Редактор Т. В. Тихонович

Художній редактор М. О. Нрєпкий
Техничний редактор Т. С. Татаренкова

БФ 39516. 27.08.80. Зам. 9-2993. Тираж 50000. Ціна
1 крб. 13 коп. Видавництво «Мистецтво», 252034, Київ-34,
вул. Золотоворітоьна, 11. Головне підприємство республікан-
оьного виробничого об’єднання «Поліграфннига» Держком-
видаву УРСР, 252057, Київ-57, Довженка, 3.

Видавництво «Мистецтво», 1980

,

Черновцы – Чернівці – Chernivtsi 1982

«Місто симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна… Прут… тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких зарінках». Так вісімдесят років
тому описувала Чернівців листі до рідних Леся Українка, яка двічі побувала тут. Відтоді головне місто Буковини значно змінилося, набагато розширило межі, сягнуло увись поверхами
новобудов, але зберегло ту ж принадливість, що так полонила видатну поетесу і нині чарує своєю неповторністю і господарів, і гостей.

Воно виникло з древньоруської фортеці, збудованої у ХІІ столітті. Населення згодом склали в основному украі’нці. Неодноразово спустошені після нашесть різних іноземних загарбників, і місто, і весь край зрештою підпали під владу Австро-Угорщини. Але, зазнаючи Жорстокого соціального і національного гніту, трудове населення ніколи не мирилося з ним. Воно брало активну участь в антиурЯДових виступах, що відбувалися під впливом революційних подій у Росії. А після окупації Північної Буковини боярською Румунією боролося під керівництвом комуністів за возз’єднання з Радянською Україною. Мрії і спЬдівання трудящих збулися влітку 1940 року, коли воїни з червоними зірками на кашкетах визволили край від чужинцнв.

Та нове життя перервала війна. Два роки і дев’ять місяців у місті лютували гітлерівські окупанти. Патріоти мужньо боролися з ворогом у підпіллі. Про дні всенар0дного подвигу нагадують сьогодні обеліски і монументи на честь радянських воїнів, які загинули при визволенні Чернівців. Але найкращим пам’ятником полеглим є нині сам обласний центр – оновлений, розквітлий, що органічно поєднує в своєму обличчі риси минулого і сучасного, упевнено крокуючи в завтра.

Гордість чернівчан – заводи машинобудівний, інструментальний, «Легмаш», ордена Леніна виробниче бавовняне об’єднання «Схід», виробниче панчішне об’єднання ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та десятки інших підприємств. Добра слава у чернівецьких вузів – університету, медичного інституту, філіалу Київського торгово-економічного інституту. Великупопулярність мають місцевий музично-драматичний театр, виконавські колективи філармонії, клуби, кінотеатри, бібліотеки. Цікаві експонати краєзнавчого та літературних музеїв О. Кобилянської, Ю. Федьковича письменників, які в свій час жили й творили в Чернівцях.

Перелік листівок
Памятник В. І. Леніну.
Вулиця Леніна.
Радянська площа.
Проспект 50-річчя Жовтня.
Памятник О. Кобилянській.
Університет.
Театральна площа і драмтеатр.
Готель «Буковина».
Центральна площа.
Палац культури обєднання «Схід».
Магазин «Готовий одяг».
На обкладинці: новобудови міста (1 стор.);
Один із корпусів університету (4 стор.).

 

[hr]

«Город симпатичный и чистенький,‘весь на горе, окраина очень красивая, какая-то идиллическая… Прут… тихий, в зеленых берега-х, вьется себе меж рощ по широкой поросшей травой
долине». Так восемъдесят лет назад отзывалась о Черновцах в письме к родным Леся Украинка, дважды побывавшая здесь. С той поры главный гор0д Буковины значительно изменился,
намного расширил границы, устремился ввысь этажами новостроек, но сохранил ту же привлекательность, которая так пленила вьпдающуюся поэтессу и ныне чарует своей неповтори-
мостью и хозяев, и гостей.

Он возник из древнерусской крепости, построенной в ХII веке. Население впоследствии составили в основном украинцы. Неоднократно подвергаясь опустошениям после нашествий
разных иноземных захватчиков, и гор0д‚ и весь край в конце концов попали под власть Австро-Венгрии. Но, испытывая жестокий социальный и национальный гнет, трудовое населены
ние никогда не мирилось с ним. Оно активно участвовало в антиправительственных выступлениях, проходивших ПОД влиянием революционных событий в России. А после оккупации
Северной Буковины боярской Румынией вело борьбу под рук030дством коммунистов за воссоединение с Советской Украиной. Мечты и чаяния трудящихся сбылись летом 1940 года,
когда воины с красными звездами на фуражках осво60дили край от чужеземцев.

Однако новую жизнь прервала война. Два г0да и девять месяцев в гор0де бесчинствовали гитлеровские оккупанты. Патриоты мужественно сражались с врагом в псдполье. О днях
всенародного подвига напоминают сегодня обелиски и монументы в честь советских воинов, погибших при освобождении Черновцов. Но лучшим памятником павшим является ныне сам
областной центр – обновленный, расцветший, органически сочетающий в своем облике черты прошлого и современного, уверенно шагающий в завтра.

Гордость черновчан – заводы машинострои’тельный, инструментальный, «Легмаш», ордена Ленина производственное хлопчатобумажное объединение «ВОСХОД», произведственное
чулочное объединение им. 50-летия Великой Октябрьской социалистической революции и десятки других предприятий. Добрая слава у черновицких вузов-университета, медицинского института, филиала Киевского торгово-экономического института. Большой популярностью пользуются местный музыкально-драматический театр, исполнительские коллективы филармонии, клубы, кинотеатры, библиотеки. Интересны экспонаты краеведческого и литературных музеев О. Кобылянской, Ю. Федьковича – писателей, которые в свое время Жилим творили в Черновцах.

Таково славное минувшее и еще более величественноеа будущее етого 200-тысячного города‚ раскинувшегося на. берегах Прута вблизи зеленых Карпат.

Перечень открыток
Памятник В. И. Ленину.
Улица Ленина.
Советская площадь.
Проспект 50-летия Октября.
Памятник О. Кобылянской.
Университет.
Театральная площадь и драмтеатр.
Гостиница «Буковина».
Центральная площадь.
Дворец культуры объединения «ВОСХОД».
Магазин «Готовая одежда».
На обложке: новостройки города (1 стр.);
один из корпусов университета (4 стр.).

,

Ворошиловград – Луганск – Луганськ 1974

Ворошиловграду дуже до лиця його робітнича спецівка. Колиска південної металургії (ще 1795 р. тут почалося будівництво ливарно-гарматного заводу), він відіграв велику роль у розвитку вітчизняної промисловості. Пролетаріат міста- шахтрі, металурги, машинобудівники-вписав героїч ні сторінки в історію боротьби за владу Рад,

За радянських часів робітникам Ворошиловгрда двічі. доводилося міняти спецівку на військову шинелю. Відстоюючи завоювання Великого Жовтня, вони відважно громили біляків. Цей подвиг
Батьківщина відзначила орденом Червоного Прапора. Не згасне в пам’яті народній звитяжний подвиг тисяч і тисяч комуністів, комсомольців Ворошиловграда, які добровільно пішли на передову Великої Вітчизняної війни, бійців Шахтарської дивізії, мужніх підпільників міста. На честь героїв на кургані Гостра Могила встановлено обеліск і монумент Слави.

За трудові звитяги у восьмій п’ятирічці Ворошиловград нагороджений орденом Жовтневої Революції. далеко відомі досягнення одного з найбільших підприемств транспортного машинобудування республіки – Ворошиловградського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції. Вагомий вклад у всенаролну справу вносять й інші підприємства міста-вони гідно представляють більшість галузей господарства нашої Вітчизни.

Ворошиловград сьогодні – це майже два десятки науково-дослідних і проектно-технологічних інститутів. Це театри, філармонія, кінотеатри і палаци культури, медичні заклади, чудові сучасні побутові комплекси. За кількістю спортивних споруд,- розмахом масового спорту місто займає дне з перших місць у країні.

Близько 180 літ славетному граду, але він з кожним роком усе молодіє, ростуть риштування його новобудов, реконструюються, оновлюються райони,

квартали, площі, вулиці.
У комплекті 10 листівок
Ціна 36 коп.
Художник Ж, Прохоренко
«Радянська Україна», 1975, Київ
БФ 11814. 3. 04966, Т. 50000;
в ММО 093 38-74
М227 (04) – 75

,

Мукачеве – Mukacheve 1985

Самобытна красота Мукачево. Окруженное полукольцом гор, покрытых пышной зеленью, прочерченное голубой лентой быстртекущей Латорицы, украшенное цветниками и скверами, оно
поразительно живописно и нарядно. Уже с первых шагов почувствуете на его улицах звонкую тональность пульса современного города, туристическую пленительносты Историко-революционные реликвии – обелиск в честь ополченцев революции 1848-1849 гг., памятник воинам Советской Армии и партизанам, мемориал, посвященный освобождению Мукачево Советской Армией, архитектурные ансамбли-городской Совет народных депутатов (бывшая ратуша), кинотеатр «Победа», средняя школа №2 8 (в прошлом Белый дворец), замок Паланок и др. – расскажут
о славном прошлом, окропленном кровью в многовековой борьбе трудящихся края за свою социальную и национальную независимость, за воссоединение с братьями с Востока. В краеведческом
музее вы узнаете, что город в Х-ХI вв. ВХОДИЛ в состав Киевской Руси. Спустя некоторое время Закарпатьем овладели чужеземные захватчики… Его сво60долюбивые жители с оружием в руках не раз делали попытку сбросить ярмо рабства. Но их антифеодальные, антибуржуазные выступления жестоко подавлялись. Жалкое прозябание, нищета и безработица гнали десятки тысяч людей
в эмиграцию искать лучшей доли.

Великий Октябрь окрылил рабочих и крестьян, вселил надежду. 22 марта 1919 г. в Мукачево была провозглашена Советская власть. Но черным силам реакции удалось ее свергнуть.

26 октября 1944 г. краснозвездные воины освободили город от фашистской нечисти. А месяц спустя тут состоялся 1-й съезд Народных комитетов Закарпатской Украины, принявший Манифест
о воссоединении Закарпатья с Советской Украиной.

Сегодняшнее Мукачево вышло за пределы бывших окраин, выстроило новые жилые массивы. Древний и в то же время юный город, второй по величине в области, как бы стоит на пути экономического сотрудничества стран СЭВ: вблизи его пролегли нефтепровод «Дружба», газопроводы «Братство» и «Союз», энерголиния «Мир», трансевропейская железн0дорожная магистраль в социалистические Чехословакию и Венгрию. В копилку народного благосостояния местные предприятия дают свыше 300 видов продукции: алмазно-заточные и шлифовальные станки, сложные
электроприборы, комплектные лаборатории, ХОЛОДильные установки, добротную мебель, знаменитые лыжи, трикотажные, сувенирные, консервные изделия. Тут работают филиалы научноисследовательских институтов, педучилище, кооперативный техникум. Известно Мукачево и как культурный центр. Драмтеатр, Дворец культуры, десятки клубов, библиотек никогда не пустуют, а выступления снискавшей добрую славу народной хоровой капеллы учителей всегда собирают немало поклонников искусства. В городе работали и боролись за народное счастье активный
организатор революционного движения Павел Терек, пламенный коммунист Герой Советского Союза Олекса Борканюк, жил и творил выдающийся венгерский художник-реалист “Михай Мункачит

Фото В. Болясного. Художественное оформление обложки
Т. Лукомской. «Мукачево». Автор текста В. Гончар. Составитель В. Гринько. Комплект из 18 цветных открыток (на украинском и русском языках). Редакция украинских календаи
рей и художественных открыток. «Радянська Украіна».

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину.
Памятник воинам Советской Армии и партизанам.
Мемориал в честь освобождения города от немецко-фашистских оккупантов.
Памятник советским танкистам.
Памятник М. Горькому.
Площадь В. И. Ленина.
Улица Кирова.
Административное здание.
Улица Верди.
Мебельный комбинат.
Русский драматический театр.
Кинотеатр «Победа».
Санаторий «Карпаты».
Спортивный комплекс.
Автовокзал.
Ул. Красноармейская.
Мукачевский замок.
Ул. Первомайская.
На ОБЛОЖКе: здание городского Совета наосдгтзых депутатовмост через Латорицу (1 стр.); Мукачевский жим-„очаг тургостинца «Латорица» (4 стр.).

Самобутня краса Мукачевого. Оточене півкільцем гір, акритих буйнсю зеленню, прокреслене блакитною стрічкою швидкоплинної Їіаториці, прикраш

ене квітнлками і скверами, воно напрочуд
мальовниче і гарне. Вже з перших кроків відчуєте на його вулицях дзвінку тональність пульсу сучасного міста, туристську при:-задність. історика-революційні реліквії шобеліск на честь ополченців
революції 1848-1849 рр., пам’ятник воїнам Радянської Армії і партизанам, меморіал, присвячений визволенню Мукачевого Радянською Армією, архітектурні ансамблі – міська Рада народних депутатів (колишня ратуша), кінотеатр «Перемога», середня школа ”9 8 (в минулому Білий палац), замок Паланок та ін. розкажуть про славне минуле, що кропилося кров’ю в багатовіковій боротьбі трудящих краю за свою соціальну і національну незалежність, за возз’єднання з братами зі Сходу. У краєзнавчому музеї ви дізнаєтесь, що місто в Х-ХІ ст. входило до складу Київської Русі. Згодом Закарпаття захопили іноземні загарбники…
Його волелюбні жителі із зброєю в руках не раз робили спробу скинути ярмо рабства. Проте їх антифеодальні, антиЕіуржуазні аиступи жорстоко придушувались. Нужденне животіння, злидні
ібезробіття гнали десятки тисяч людей в еміграцію шукати кращої долі.

Великий Жовтень окрилиа робітників і селян, подав надію. 22 березня 1919 р. у Мукачевому була проголошена Радянська влада. Та чорним силам реакції вдалося її повалити. 26 жовтня 1944 р. червонозоряні воїни звільнили місто від фашистської нечисті. А через місяць тут відбувся 1-й з’їзд Нар0дних комітетів Закарпатської України, який прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною. Сьогоднішнє Мукачеве вийшло за межі колишніх околиць, вибудувало нові житлові масиви. Древнє і водночас юне місто, друге за величиною в області, немовби стоїть на шл’яху економічно го співробітництва країн РЕВ: поблизу нього пролягли нафтопровнд «Дружба», газопроводи «Братерство» і «Союз», енерголінія «Мир», трансєвропейська залізнична магістраль у соціалістичні Чехословаччину й Угорщину. У копилку народного добробуту місцеві підприємства дають понад 300 видів продукції: алмазнозаточувальні і шліфувальні верстати, складні електроприлади, комплектні лабораторії, холодильні установки, добротні меблі, знамениті лижі, трикотажні, сувенірні, консервні вироби.“ Тут працюють філіали науково-дослідних інститутів, педучилище, кооперативний технікум. Відоме Мукачеве і як культурний центр. Драмтеатр,

ПЕРЕЛІК ЛИСЇІВОК

Пам’ятник В. І. Леніну.
Пам’ятник воїнам Радянської Армії і партизанам.

(Меморіал на честь визволення міста від німецькошфашистських докупантів.
їПам’ятник радянським танкістам.
Пам’ятник М. Горькому.
іПлоща В. І. Леніна.
“Вулиця Кірова.
Адміністративний будинок.
Вулиця Верді.
Мебельний комбінат.
Російський драматичний театр.
Кінотеатр «Перемога».
Санаторій «Карпати».
Спортивний комплекс.
Автовокзал.
Вул. Червоноармійська.
Мукачівський замок.
Вул. Першотравнева.

На обкладинці: будинок міської Ради народних депутатів? міст
через Латорицю (1 стор.); Мукачівський ззавмоку тра-отель
«Латориця» (4 стор.).

,

РОВНО – RIVNE 1983

ПЕРЕЛіК СЮЖЕТіВ

На площі Леніна
Площа Радянська
Театральна площа
Меморіал Воїнської Слави
У центрі міста
Пам’ятник Герою Радянськото
Союзу М. І. Кузнецову
Пам’ятник воїнам-визволителям
Пам’ятник жертвам фашизму
Пам’ятник радянським танкістам
Вулиця Короленка
На вулиці Гагаріна
Вулиця Пальміро Тольятті
Аеропорт
Вулиця 17-го Вересня
Центр науково-технічної інформації
та пропаганди
Проспект Миру
Театр ляльок
На вулиці Ленінській
Готель «Мир»
У Комсомольському парку

Видавництво «Мистецтво», 1983

РОВНО
Комплект панорамных открыток с текстами
на украинском, русском и английском языках
Киев, «Мыстэцтво», 1983
Фото Здуарда Наумовича Калини
Художественное оформление
Константина Алексеевича Рязанова
Редактор Т. 0. Барвінська
Художній редактор М. О. Крєпкий

,

Кировоград – Kirovohrad 1990

Это приветливый и красивый город, под крышей которого живет и трудится более четверти миллиона человек. Он посвоему спокойно величавый 4 очень зеленый -словно большой сад.

Административный, экономический и культурный центр обширного края, получившего’аттестацию «степной жемчужины Украины», Кировоград (до 1934 г.-Елизаветград)
в этом году отмечает двухсоттридцатилетие-возраст для города почти еще юношеский.

Пройдитесь по улицам, площадям, загляните в областной краеведческий музей – они поведают вам о многом. О том, например, что возникновение города связано с сооружением на берегах реки Ингул, впадающей в Южный Буг, крепости св. Елизаветы для защиты южных границ страны от опустошительных набегов турок и крымских татар. Затем они расскажут, как был создан здесь в 1904 г. Елизаветградский комитет РСДРП во главе с легендарным Артемом, как в 1918 г. была установлена Советская власть и как она превратила провинциальный уездный городишко в город с высокоразвитым машиностроением, чугунолитейной, легкой, пищевой, деревообрабатывающей промышленностью.

Сегодня кировоградские сеялки разных модификаций с маркой производственного объединения «Красная звезда» известны во многих уголках нашей Родины и более чем в сорока странах мира. Здесь первый в СССР и единственный в мире завод по производству фильтрующего кизельгура ценного материала для пищевой, нефтехимической, текстильной и других отраслей индустрии. Пользуется известностью продукция заводов «Гидросила», радиоизделий, производственного объединения «Пишмаш».

Елизаветград – колыбель профессионального украинского театра, созданного под руководством М. Л. Кропивницкого. В городе начинали свой творческий путь корифеи и классики украинской сцены и драматургии М. К; Заньковецкая, Н. К. Садовский, И. К. Карпенко-Карый, польский композитор и пианист Кароль Шимановский, советский писатель Ю. И. Яновский, жил композитор П. И. Нищинский, работали известный изобретатель Н. Н. Бенардос, академик, лауреат Нобелевской премии И. Е. Тамм. Бывали здесь А. С. Пушкин, А. А. Фет, Адам Мицкевич, ФеренцЛист.

Горожане свято чтут подвиги тех, кто сражался за Советскую власть в годы гражданской войны и фашистской оккупации и своим беззаветным мужеством победил врага!
Свидетельство тому- названия улиц и площадей, мемориальные доски, монументы в честь героев и всегда живые
цветы у их подножья.

 

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину.
Памятник С. М. Кирову.
Здание обкома Компартии Украины.
Вход на военно-мемориальное кладбище.
Монумент Славы Героям гражданской и Великой Отечественной войн.
Мемориальный дом-музей М.Л. Кропивницкого.
Муздрамтеатр им. М. Л. Кропивницкого. Областной дом политпросвещения.
Памятник Т. Г. Шевченко перед областной детской библиотекой им. А. П. Гайдара.
Краеведческий музей.
Детско-юношеская спортивная школа.
Производственное объединение «Пишмаш». На улице
Пацаева.
Автовокзал.
Кинотеатр «Ятрань».
Памятный знак «Краснозвездовцы- хлеборобам».
Универсальное торговое объединение «Кировоград».
Аэропорт.
Набережная р. Ингул.
Улица К. Маркса.
Панорама города.
На обложке: набережная р. Ингул (1 стр.);
ул. К. Маркса (4 стр.).

 

Це привітне і красиве місто, під дахом якого живе й працює понад чверть мільйона чоловік. Воно по-своєму спокійно величаве і дуже зелене – як великий сад.

Адміністративний, економічний і культурний центр просторого краю, що дістав атестацію «степової перлини України», Кіровоград (до 1934 р.- Єлизаветград) цього року відзначає
двохсоттридцятиліття-вік для міста ще майже юнацький.

Пройдіться вулицями, площами, загляньте в обласний краєзнавчий музей – вони повідають вам багато чого. Напринпад, про те, що виникнення міста пов’язане з будівництвом на берегах річки Інгул, що впадає у Південний Буг, фортеці св. Єлизавети для захисту південних кордонів країни від спустошливих наскоків турків і кримських татар. Потім вони розкажуть, як було створено тут 1904 р. Єлизаветградський комітет РСДРП на чолі з легендарним Артемом, як 1918 р. була встановлена Радянська влада і як вона перетворила провіншальне повітове містечко в місто з високорозвиненим
машинобудуванням, чавуноливарною, легкою, харчовою, деревообробною промисловістю.

СьогОдні кіровоградські сівалки різних модифікацій з маркою виробничого об’єднання «Червона зірка» відомі у багатьох куточках нашої Вітчизни і більш як у сорока країнах світу. Тут
перший в СРСР і єдиний . у світі завод по виробництву фільтруючого кізельгуру-цінного матеріалу для харчової, нафтохімічної, текстильної та інших галузей індустрії. Користується популярністю продукція заводів «Гідросила», радіовиробів, виробничого об’єднання «Друкмаш».

Єлизаветград-колиска професіонального українського театру, створеного під орудою М. Л. Кропивницького. В місті починали свій творчий шлях корифеї і класики української сцени і драматургії М. К. Заньковецька, М. К. Садовський, І. К. Карпенко-Карий, польський компоэитор і піаніст Кароль Шимановський, радянський письменник Ю. І. Яновський, жив композитор П. І. Ніщинський, працювали відомий винахідник м. М. Бенардос, академік, лауреат Нобелівської премії Є. Тамм. Бували тут 0. С. Пушкін, А. А. Фет, Адам Міцкевич, Ференц Ліст.

Жителі міста свято шанують подвиги тих, хто боровся за Радянську владу в роки громадянської війни і фашистської окупації і своєю беззавітною мужністю переміг ворога! Свідчення тому-назви вулиць і площ, меморіальні дошки, монументи на честь героїв і завжди живі квіти коло їх підніжжя.

З кожним днем розквітає місто, хорошіє його обличчя. Сьогодні його прикрашають сучасні архітектурні ансамблі,  упорядковані квартали нових мікрорайонів, сквери, парки.

 

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Пам’ятник В. ]. Леніну.
Пам’ятник С. М. Кірову.
Будинок обкому Компартії України.
Вхід на військово-меморіальне кладовище.
Монумент Слави героям громадянської
і Великої Вітчизняної воєн.
Меморіальний будинок-музей М. Л. Кропивницького,
Муздрамтеатр ім. М, Л. Кропивницького. Обласний будинок
політосвіти..
Пам’ятник Т. Г. Шевченку перед обласною дитячою біб-
ліотекою ім. А. П. Гайдара.
Краєзнавчий музей.
Дитяча-юнацька спортивна школа.
Виробниче об’єднання «Друкмаш». На вулиці Пацаєва.
Автовокзал.
Кінотеатр «Ятрань».
Пам’ятний знак «Червонозорівці – хліборобам».
Універсальне торговельне об’єднання «Кіровоград».
Аеропорт.
Набережна р. Інгул.
Вулиця К. Маркса.
Панорама міста.
На обкладинці: набережна р. Інгул (1 стор.);
вул. К. Маркса (4 стор.).

,

Северодонецк – Sievierodonetsk – 1973

У града цього ще немає сивої історії, як у баз гатьох міст. Але він вЖе зажив хорошої слави. Северодонецьк- це місто хіміків. Продукцію
місцевого ордена Леніна хімкомбінату імені .Пенінського комсомолу добре знають хлібороби, адже «вітаміни для ланів», що виробляють цехи
підприемства-велета, допомагають вирощувати дорідні врожаї. Северодонецьк-“це і місто будівельників. Тільки за останні роки тут споруджено
десятки промислових комплексів, продукція яких іде в різні радянські республіки, зведено понад 10 тисяч квартир, нові школи, побутові і торговельні заклади, лікарні, Север0донецьк – це місто
вчених. Його науково-дослідний інститут керуючих облікових машин відомий і у нас, і в численних зарубіжних країнах, де працюють сконструйовані його співробітниками і створені на місце.-
вому приладобудівному заводі розумні механіЗч ми. А хіба можна не згадати, що це і місто розквітлої культури. Клуб заводу склопластиків, пан лаци культури хіміків, будівельників, кінотеатри,
музичні школи-все до послуг трудівників. Северодонецьк-дітище молоці, вона побудувала і продовжуе будувати. це місто, примножуючи
день за днем його славу. У комплекті 10 листівок

Ціна 35 коп.
Художник В. Гринько
Художній редактор В. Т и х о н о в
«Радянська Україна», Київ. 1973.
БФ 12615. 3. 04406. Т. 55000.

,

В. І Ленін – 1955

Революція навчила пролетаріат масової боротьби. Революція довела, що він може вести за собою селянські маси у боротьбі за демократію. В. І Ленін

Художники Вазілєв.   Г. Вихмутов.

БФ 14727 від (ЗХ-1955 р. Зам. 464
Тираж азот). Ф-ка кольорового друку
м. Київ. Ціна 10 коп.

,

Днепродзержинск – Dniprodzerzhynsk 1989

Города, как деревья, берут начало‘с маленького корешка. И, как дерево, город ежегодно обрастает новыми и новыми кольцами улиц, пускает свежие ростки и ветки.

Где же впервые пробился тот корешок, из которого вырос современный Днепродзержинск?

Исторические документы свидетельствуют, что возник он на территории села Каменское. По преданию, название это пошло от имени
казака Камеона, который вместе с другими собратьями во времена Запорожской Сечи поставил на берегу Днепра себе зимовье.

Все изменяется. Превратилось в большой город, переименованный в 1936 году, и село Каменское. Если вы будете добираться сюда
скоростными «Ракетой» или «Кометой», то еще издалека заметите очертания гидроэлектростанции и плотины, которая, согнувшись лу-
ком, перехватила стремительный бег Славутича и заставила воду работать на человека.

Днепродзержинская ГЭС – очень интересное сооружение. В жизни города она выполняет три важные функции: дает электроэнергию;
собирая в0ду, углубляет Днепр; соединяет два берега- по плотине проходят автомобильная и железная дороги.

Итак – суша, перед вами цветущие проспекты и улицы, дворцы культуры и высотные дома. Посмотрите с Колиусовской горы вниз
увидите над голубой лентой Днепра неповторимый индустриальный пейзаж, обратите взор на запад-и не налюбуетесь светлыми,
утопающими в зелени скверов и площадей жилыми массивами. Кстати, жилой фонд города составляет несколько миллионов квадрат-
ных метров. Тот, кто давно здесь не был, может не узнать даже хорошо знакомые ему раньше места. На нетронутом еще лет пятнадцать
назад левобережье вырос новый Днепродзержинск. Словно белые паруса, над волнами местного моря поднялись дома, корпуса школ,
больниц, бытовых комбинатов, спортивных комплексов. Обновляется и «старая», промышленная часть гор0да‚ она, как говорится, пере-
живает время второй молодости.

Сегодня здесь действует более тридцати больших предприятий. Первым в этом ряду, как всегда, стоит ордена Ленина металлургичес-
кий завод имени Ф. Дзержинского. В наши дни прославленная «Дзержинка» выплавляет металла больше, нежели все металлургические
предприятия дореволюционной России. Она экспортирует свою продукцию в сорок стран мира. Постоянным инициатором передового
опыта выступает коллектив коксохимического завода имени С. Орджоникидзе. Огромны достижения рабочих производственного объеди-
нения «Азот», чья продукция тоже известна далеко за пределами республики.

С индустрией, ее нуждами связана деятельность многих просветительных заведений. В девяти профессионально-технических учи-
лищах, одиннадцати техникумах и индустриальном институте ‚учатся завтрашние мастера скоростных плавок, химики, энергетики, ма-
шиностроители…

Выплавка чугуна, стали, выпуск удобрений, изготовление вагонов-далеко не полный перечень того, чем занимаются днепро-
дзержинцы. В свободное от работы время они посещают дворцы культуры, библиотеки, городской парк культуры, кинотеатры. Заслу-
женные капеллу бандуристов и самодеятельный ансамбль танца «Днипро» хорошо знают во многих городах и селах республики, их
участники демонстрировали свое искусство труженикам Болгарии, Чехословакии, Японии, Голландии. Литературная студия имени А. Ко-
валенко, которой путевку в жизнь дала библиотека имени Т. Г. Шевченко и которую в свое время возглавлял Леонид Стоянов – автор
книг «На крыше мира», «Голубая пиала», «Они боролись за счастье»‚- воспитала писателей Ф. Исаева, С. Завгороднего, С. Чернобривца.
Кто знает, возможно, среди выдающихся мастеров кисти мы вскоре увидим воспитанников местной художественной школы.

Днепродзержинцы – народ гостеприимный, всегда радостно встречает друзей – близких и далеких.

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Памятник В. И. Ленину.
Памятник Ф.Э. Дзержинскому.
Дворец культуры металлургов.
Гостиница «Заря».
Музей истории города.
Площадь Свободы.
Вид на ГЭС.
Салон «Ромашка».
Кафе «Пламенные зори».
Магазин «Океан».
Муздрамтеатр.
На обложке: монумент «Прометей» в честь победы
Великой Октябрьской социалистической революции
(1 стр.); место отдыха жителей города (4 стр.).

Фото Р. Якименко. Художественное оформление обложки В. Щетиннной. Составитела А. Мадяр. «Днепродзер-
жинск». Автор текста А. Прутенко. Комплект из 11 цветных открыток (на украинском и русском языках). Редакция
украинских календарей и художественных открыток. «Радянська Украна».

5105040000 – 199
д М227(04) -89 51
ВіДСИЛАТИ ПОШТОЮ ПЛЬКИ У КОНВЕРТ!

 

Міста, як дерева, беруть початок з маленького корінця. І як дерево, місто кожного року обростає новими і новими кільцями вулиць,
пускає свіжі паростки і гілки.

Де ж уперше пробився той корінець, із якого виріс сучасний Дніпродзержинськ?

Історичні документи свідчать, що виник він на території села Кам’янське. За переказами, назва ця пішла від імені козака Камеона, який
разом з іншими побратимами за часів Запорізької Січі поставив на березі Дніпра собі зимовище.

Усе змінюється. Перетворилось у велике місто, перейменоване 1936 року, і село Кам’янське. Якщо ви діставатиметесь сюди швидко-
хідними «Ракетою» чи «Кометою», то ще здалеку помітите обриси гідроелектростанції та греблі, що, зігнувшись луком, перехопила стрім-
кий біг Славутича і примусила воду працювати на користь людині.

Дніпродзержинська ГЕС-дуже цікава споруда. У житті міста вона виконує три важливих функції: дає електроенергію; збираючи
воду, поглиблює Дніпро; з’ЄДнує два береги – по греблі прохо,а,ять автомобільна дорога і залізниця.

Отже -суша, перед вами квітучі проспекти і вулиці, палаци культури і висотні будинки. Гляньте 3 Коліусівської гори вниз-і по-
бачите над голубою стрічкою Дніпра неповторний індустріальний пейзаж, киньте оком на захід – і не намилуєтеся світлими житловими
масивами, що потопають у зелені скверів і площ. До речі, житловий фонд міста становить кілька мільйонів квадратних метрів. Той, хто
не був тут давненько, може не впізнати навіть добре знайомі йому раніше місця. На незайманому ще десь років п’ятнадцять тому
лівобережжі виріс новий ДніпрОдзержинськ. Мов білі паруси, над хвилями місцевого моря піднеслися будинки, корпуси шкіл, ліка-
рень, побутових комбінатів, спортивних комплексів. Оновлюється і «стара», промислова частина міста, вона, як кажуть, переживає
пору другов МОЛОДОСТІ.

Нині тут діє більше тридцяти великих підприємств. Першим у цьому ряду, як заВЖДи, стоїть ордена Леніна металургійний завод імені
Ф. Дзержинського. Сьогодні уславлена «Дзержинка» виплавляє металу більше, ніж усі металургійні підприємства дореволюційної Росії.
Вона експортує свою продукцію в сорок країн світу. Постійним ініціатором передового досвіду виступає колектив коксохімічного заводу
імені С. Орджонікідзе. Вагомі здобутки робітників виробничого об’єднання «Азот», чия продукція теж відома далеко за межами
республіки.

З індустрією, їі’ потребами пов’язана діяльність багатьох освітніх закладів. У дев’ятьох професійно-технічних училищах, одинад-
цяти технікумах та індустріальному інституті навчаються завтрашні майстри швидкісних плавок, хіміки, енергетики, машинобудівники…

Виплавлення чавуну, сталі, випуск добрив, виготовлення вагонів-далеко не повний перелік того, чим займаються дніпр0дзер-
жинці. У вільний від роботи час вони відвідують палаци культури, бібліотеки, міський парк культури, кінотеатри. Заслужені капелу
бандуристів і самодіяльний ансамбль танцю «Дніпро» добре знають у багатьох містах і селах республіки, їх учасники демонстрували своє
мистецтво трудівникам Болгарії, Чехословаччини, Японії, Голландії. Літературна студія імені О. Коваленка, якій путівку в життя дала біб-
ліотека імені Т. Г. Шевченка і якою свого часу керував Леонід Стоянов – автор книг «На крыше мира», «Голубая пиала», «Они боролись
за счастье»,- виховала письменників Ф. Ісаєва, С. Завгороднього, С. Чорнобривця. Хтозна, можливо, серед видатних майстрів пензля
ми незабаром побачимо вихованців місцевої художньої школи.

Дніпродзержинці -народ гостинний, завжди радо зустрічають друзів – близьких і далеких.

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК
Пам’ятник В. І. Леніну.
Пам’ятник Ф. Е. Дзержинському.
Палац культури металургів.
Готель «Зоря».
Музей історії міста:
Площа Свободи.
Вид на ГЕС.
Салон «Ромашка».
Кафе «Полум’яні зорі».
Магазин «Океан».
Муздрамтеатр.
На обкладинці: монумент «Прометей» на честь пере-
моги Великої Жовтневої соціалістичної революції
(1 стор.): місце відпочинку мешканців міста (4 стор.).

Фото Р. Якименка. «Дніпродзержинськ». Комплект з 11 кольорових листівок. Автор тексту О. Прутенко. © Ре-
дакція українських календарів і художніх листівок. Київ. 1989. «Радянська Україна». Тираж 100 000 комплектів.
Зам. 04906. Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна». Ціна 39 к. БФ 31619.