«Кременчуг». Комплект из 11 цветных открыток (с текстами на украинском и русском языках). Фото В. Крымчака.
Обложка художника Т. Лукомской. Автор текста Р. Помазкова. © Редакция украинских календарей и худо-
жественных открыток. Издательство «Радянська Україна», 1983, Киев.
Упорядник Вл. Гринько. Редактор Ю. Коваленко. Художній редактор А. Радченко. Коректор !. Сімкіна.
Ц. 39. Коп. 3. 04587. БФ 11571. 12.04.83. Т. 226000, 3123211. Відсилати тільки у конверті.
80205 – 092
К – 42-83
М227(О4) – 83
Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна», 252047, Київ-47, Брест-Литовський пр., 94.

Уже сама назва цього міста говорить про його славний робітничий родовід, героїчне минуле. Під керівництвом мужніх, незламних більшовиків Климента Ворошилова, Олександра Пархоменка, Дмитра Рудя та інших борців за щастя народу його
пролетаріат високо проніс червоне знамено крізь вогонь трьох революцій і громадянської війни. За великі заслуги місто було удостоєне ордена Червоного Прапора.

історія навіки зберегла сповнені трУдового пафосу подвиги ворошнловградського робітництва в роки довоєнних радянських п’ятирічок.

3 честю витримали ворошиловградці важкі випробування Великої Вітчизняної війни на її численних фронтах, у підпіллі, в партизанських загонах.

У післявоєнні роки при братній допомозі всіх народів Вітчизни місто швидко піднялося з руїн, заподіяних ворогом, За короткий час руками патріотів був створений по суті новий Ворошиловград з його чудовими комплексами багатоповерхових
житлових і адміністративних споруд,“ з любов’ю упорядкованими, одягненими в *рясну зелень вулицями. Технічно переозброєна промисловість міста нині випускає гірниче обладнання. запасні частини для тракторів і автомобілів, меблі, одяг, трикотаж. Окрасою сталевих магістралей усієї країни стали тепловози ворошиловградського виробництва.

Показово, що тільки за два роки десятої п’ятирічки обсяг промислової продукції у Ворошиловграді виріс на 142 процента.

Сьоголні у місті нараховується більше сімдесяти загальноосвітніх шкіл, тринадцять технікумів, у трьох його вузах навчається понад двадцять тисяч студентів, Тут працюють один з кращих у республіці музичнтдраматичний театр, філармонія,
десятки кінотеатрів, краєзнавчий і художній музеї та багато інших культурно-освітніх закладів.

За ТРУдові звитяги у післявоєнні роки обласний центр удостоєно другої високої нагороди – ордена Жовтневої Революції.

У комплекті 10 листівок. Ціна 36 коп.
Художник І. Вєсков.
Художній редактор А. Радченко.

Один из старейших городов юга украины Николаев расположен на полуострове, стрех сторон омываемом водами Ингула и Бугского лимана. С массивами  жилых кварталов и промышленных комплексов, площадками портовых причалов и заводских достроечных пирсов, он с высоты птичьего полета напоминает гигантский парусник, стремящийся меж высоких берегов к морю…

Возник Николаев в ХV 111 в. вскоре после освобождения украинского Причерноморья от гнета Османской империи, На удобном участке берега – при впадении  в лиман реки Ингул – заложили корабельных дел мастера судоверфь и город,  назвав его именем покровителя мореплавателей – святого Николая. Летом  1 790 года со стапелей сошел на воду первенец – 44-пушечный фрегат, и вскоре  город становится главной судостроительной базой Черноморского флота, а с  середины прошлого века, после дноуглубительных работ в лимане, еще и  крупнейшим черноморским портом.

В канун 1917-го Николаев – ведущий пролетарский центр украинского юга.  Рабочие крупнейший заводов «Наваль» (ныне четырежды орденоносный Черноморский судостроительный завод) и «Руссуд» (орденов Ленина судостроительный завод имени 61 Коммунара) не раз являли образцы мужественной борьбы  с самодержавием. С победой Великого Октября они самоотверженно сражались  с иностранными захватчиками и внутренней контрреволюцией. С упрочением  Советской власти ударным трудом способствовали ликвидации хозяйственной разрухи, укрепляли экономику страны, создавали в первые пятилетки новый советский флот. В послевоенные годы к предприятиям, сооружавшим революционный броненосец «Потемкин» , а также знаменитые впоследствии ледокол  «Анастас Микоян», крейсеры «Червона Укра’гна»., «Красный Кавказ», другие  корабли, присоединился новый судостроительный исполин – завод «Океан».

Строящиеся в Николаеве суда оборудую еся современными силовыми установками, новейшими средствами управления и навигации. Уходят на трассы Мирового океана сухогрузные теплоходы, крупнотоннажные рудовозы, комбинированные – грузоподъемностью 100 тысяч тонн – нефтерудовозы, с неограниченным районом плавания промысловые рефрижераторы, плавучие научно-исследо-вательские лаборатории, супертраулеры-рыбозаводы. Николаев – город гидрометаллургов. Вошедший е строй в начале 80-х годов  крупнейший в отрасли глиноземный завод ежегодно перерабатывает на алюминиевый концентрат миллионы тонн доставляемых сюда по морю бокситов.  Южной Пальмирой любовно величают николаевцы свой город, спланированный подобно Ленинграду,- с широкими и прямыми улицами, проспектами,
площадями. В последние годы на землях, отвоеванных у лимана, вырос благоустроенный жилой массив, на карте города появились новые гостиницы, Дворцы  культуры, здания учебных заведений, торговых центров. Через Южный буг и Ингул переброшены автодорожные красавцы-мосты. Реконструирован крупнейший в республике зоопарк.

Славу курорта создали Николаеву пляжи с золотыми песками и целебной  водой лимана, жаркое солнечное лето, теплая, обильная дарами земли осень.  К услугам приезжих -дом отдыха «Коммунар», республиканская туристская база «Южный буг» , пять комфортабельных гостиниц. В городе есть, пожалуй,  уникальные по экспозиции музеи – художественный имени В. В. Верещагина,  истории судостроения и флота. В Николаеве – три театра, в том числе кукольный, более двух десятков кинотеатров.

Ныне столица украинских корабелов, административный центр одной из ведущих сельскохозяйственных областей республики в преддверии своего 200-летнего юбилея, отмечаемого в 1989 году.

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК

Здание обкома Коммунистической партии Украины.
Аэропорт. Здание облисполкома.
Дом связи. Памятник борцам за власть Советов.
Памятный знак Ленинскому комсомолу.
Гостиница «Николаев». Памятник «освободителям Николаева».
Кинотеатр «Родина». Памятник пионерам-разведчикам Шуре Коберу и Хоменко.
Памятник Н. А. Римскому-Корсакову. Русский драмтеатр им. В. П. Чкалоаа.
Проспект Мира.
Кораблестроительный институт им, адмирала С. О. Макаровна,
Музей судостроения и флота. Художественный музей им. в. в, Верещагина.
Выставочный зал. Скульптурная композиция у входа в зоопарк.
Дворец культуры судостроителей.
Спортивная школа «Надежда». Спуск к набережной Ингула, Такие суда строят корабелы города.
Торговый центр.
Детский городок «Сказка».
Ингульский мост. Дом торговли «Южный Буг».
На обложке: на площади в. и. ленина (1 стр.);
Ингупьский мост (4 стр.).

[hr]

Одне з найстаріших міст півдня Укра’іни Микола’ів розташований на півострові, який з трьох боків омивають воци Інгулу і Бузького лиману. 3 масивами житлових кварталів і промислових комплексів, майданчиками портових причалів і заводських добудовних пірсів, він з висоти пташиного лету нагадуЕ велетенський вітоильник, який між високих 6ерегів лине до моря…

Заснований Микола’ів y XVIII ce. незабаром після визволення укра’інського Причорномор’я від гніту Османсько’і імпері’і. На зручній ділянці берега – при впадінні у лиман річки Інгул – заклали чорабельних справ майстри судноверф і місто, назвавши його іменем покровителя мореплавців – святого Миколи. Влітку 1790 року із стапелів зійшов на воду первісток – 44-гарматний фрегат, і згодом місто стае головною суднобудівною базою Чорноморського флоту, а з середини минулого століття, коли було поглиблене дно в лимані, ще й найбільшим чорноморським портом.

Напередодні 1917-го Миколаїв-провідний пролетарський центр укра’інського півдня. Робітники великих заводів «Наваль» (нині чотири рази орденоносний Чорноморський суднобудівний завод) і«Руссуд» (орденів Леніна суднобудівний завод імені 61 Комунара) не раз являли зразки мужньо’і боротьби із самодержавством. Після перемоги Великого Жовтня вони самовіддано билися з іноземними загарбниками і внутрішньою контрреволюціЕю. 3 утвердженням Радянсько’і влади натхненною працею сприяли ліквідаці’і господарської розрухи, зміцнювали економіку країни, створювали в перші п’ятирічки новий радянський флот.

А в післявоенні роки до підприемств, які споруджували революційний броненос:эць «Потьомкін» , а таr.ож знаменитий згодом криголам «Анастас Микоян», крейсери «Червона Укра’іна», иКрасный Кавказ», інші кораблі, приеднався новий суднобудівний велет – завод «Океан».

Споруджувані у Миколаеві судна обладнуються сучасними силовими установками, новітнішими засобами управління ) навігаці’і. Вирушають на траси Світового океану суховантажні теплоходи, великотоннажні рудовози, комбіновані  вантажопідйомністю 100 тисяч тонн – нафторудовози, з необмеженим районом плавання промислові рефрижератори, плавучі науково-дослідні ла6ораторі’і, супертраулери-рибозаводи.

Миколаїв – місто гідрометалургів. Введений у дію на початку 80-х років найбільший у галузі глиноземний завод щороку переро6ляЕ на алюмініевий концентрат мільйони тонн доставлених сюди морем бокситів. Південною Пальмірою любовно величають микола’івці свос місто, сплановане подібно до Ленінграда,- з широкими й прямими вулицями, проспектами, площами. В останні роки на землях, відвойованих у лиману, виріс упорядкований житловий масив, на карті міста з’явилися чові готелі, Палаци культури, споруди учбових закладів, торговельних центрів. Через Південний Буг і Інгул перекинуто
автодорожні красені-мости. Реконструйовано найбільший у республіці зоопарк.

Слаау курорту принесли МиколаЕву пляжі із золотими пісками й цілющою водою лиману, жарке сонячне літо, renna, багата на дари 3емлі осінь. До послуг приїжджих – будинок відпочинку «Комунар», республіканська туристська база « Південний Буг», п’ять комфортабельних готелів. У місті е унікальні, мабуть, за експозиціею музе’і – художній імені В. В. Верещагіна, icropiї суднобудування і флоту. У МиколаЕві – три театри, в тому числі ляльковий, більш як двадцять кінотеатрів.
Нині столиця укра’інських корабелів, адміністративний центр одніеї з провідних сільськогосподарських областей республіки на порозі свого 200-літнього ювілею, який відзначатиметься 1989 року.

ПЕРЕЛІК ЛИСТІВОК

Будинок обкому Комуністичної партії України.
Аеропорт. Будинок облвиконкпму.
Будинок зв’язку. Пам’ятник борцям за владу Рад.
Пам’ятний знак Ленінському иомсомопу.
Готель «Миколаїв». Пам’ятник «Визвопитепям Миколаєва».
Кінотеатр ікРодина». Пам’ятник піонерам-розвідникам Шурі Коберу і Віті Хоменку.
Пам’ятник М. А. Римському-Корсакову. Російський драмтеатр ім. В. П. Чкапова.
Проспект Миру.
Кораблебудівний інститут ім. адмірала с. о. Макарова.
Музей суднобудування і флоту. Художній музей ім. В. В. Верещагіна.
вистааоиний зал. Скульптурна композиція біля входу до зоопарку,
Палац культури суднобудівників.
Спортивна школа «Надія». Спуск ,до набережної Інгупу.
Такі судна будують корабели міста.
Торговий центр.
Дитяче містечко ііказка».
Іигульський міст. Будинок торгівлі ііпіоденпии Буг»,
На обкладинці: на площі в. І. Леніна (1 стор.);
Інгульський міст (4 стор.).

Чернігів, гомінке місто на зачарованій десні. Заснований понад тисячу років тому, він був аре-ною вікопомних подій, повязаних з героїчною бо-ротьбою трьох братніх народів – російського, українського i білоруського. Він широко уславився
як один із центрів зароджеііня революційного руху  на Поліссі, пјіацдармів боротьби з іноземними загарбниками i націоналістичноіо контрревол юцією  в роки громадянської війни на Україні.

Великий Жовтень приніс нове життя стародавнІ)ому місту. За нього, за волю рідної Вітчизни  мужньо, хоробро боролися чернігівці з ііімецькофашистськими окупантами. їх край став краєм всенародної партизанської боротьби з лютим ворогом.
Фашисти майже знищили місто. Але при допомозі братньої сімї радянських ііародів воно на весь зріст піднялося з руїн, народилося вдруге, незрівнянно зросло, помолодіјіо. Гордістю нашої республіки є його найбільший в Європі камвольносуконний комбінат, флагман поліської хімії – комбінат хімічного волокна, завод «Жовтневий молот«, [іівейна фабрика і багато інших промислових підприємств. Виробь з чернігівською маркою ідуть у всі радянські республіки. їх знають у 50 країнах світу.

Чернігів сьогодні – це місто ііузів і шкіл, чудових палаців культури, парків і садів, красивих  архітектурних ансамблів, широких вулиць, залитих асфальтом.

Для путешествующих по Полесскому краю он не может остаться незамеченным
оживленный 80-тысячный город в полусотне километров от Житомира, второй после
него в области центр студенческой мопедежи.’ И дело не только в том, что его ни
объехать ни обойти, этот важный транспортный узел на железнодорожной магистрали
Ленинград – Одесса, на автотрассе Киев – Винница. Современный, чистый, уютный,
по-южному приветливый гор0док не пропустят туристы, знакомые с его богатой
биографией, знающие, что бывали в нем Т. Шевченко и декабристы, жили и трудились
писатели Шолом-Але’йхем и Оноре де Бальзак, венчавшийся с Эвелиной Ганской
в местном костеле св. Варвары, гастролировали А. Бучма и И. Паторжинский, что
громили здесь в гражданскую петлюровцев и белополяков Н. Щорс и С. Буденный.

Но не только историей, а и очаровательными пейзажами полонит сердце
сегодняшний Бердичев, радует глаз добротной реконструкцией старинных зданий
и четкой, рациональной спланированностью новых кварталов.

Подлинная слава – лучезарная гостья _- все-таки засияла над Бердичевом.
И создали ее трудовые руки жителей, спешащих по утрам к проходным 30
промышленных предприятий. Это они изготовляют химическое оборудование на
заводе «Прогресс», экспон-ируемое на международных ярмарках, выпускают токарно-
револьверные станки с маркой зав0да «Комсомолец», поступающие в десятки стран
мира. Это они восстановили город после разрушительного нашествия фашистов
в период Великой Отечественной войны, а нынче день ото дня заботятся, чтобы их
родной Бердичев был свеж и наряден в любое время года. И он действительно красив:
расцвеченный ли розовым кипением садов или чарующий тенистыми аллеями парков,
укрытый багряным ковром опавшей листвы или осыпанный снегом, когда так и кажет-
ся, что вот из-за поворота вылетят сани .Снегурочки, едущей в гости к берендеям.

Правда, жители Бердичева не называют себя так. Но ведь находили же в старых
грамотах написание его «Берендичи»… Я-зыковеды-топонимисты, споря о происхожде-
нии географического названия, ведут __его от славянского «берда» – пропасть, и от
собственного имени Бердич, основателя хутора в 1400-х годах, и от тюркского
«берендичи» – племя берендеев, как в седую старину нарекли храбрых защитников
южных границ Руси. Сказочные берендеи, конечно, мало похожи на своих некогда.,
живших тезок. Но как заманчиво всю родословную красивого города связать еще
и с легендарным прошлым.

[hr]

Для тих, хто подорожує Поліським краєм, воно не може лишитися непоміченим
гамірливе 80-тисячне місто за півсотні кілометрів од Житомира, другий після нього
в області центр студентської мопеді. І справа не лише в тому, що його ні об’їхати ні
обійти, цей важливий транспортний вузол на залізничній магістралі Ленінград-
Одеса, на автотрасі Київ – Вінниця. Сучасне, охайне, затишне, по-південному привітне
місто не обМинуть туристи, які знайомі з його багатою біографією і знають, що бували

у ньому Т. Шевченко і декабристи, жили й трудилися письменники Шолом-Алейхем
й Оноре де Бальзак (він брав шлюб з Евеліною Ганською в місцевому костьолі
св. Варвари), гастролювали А. Бучма та !. Паторжинський, громили у громадянську
петлюрівців і білополяків М. Щорс і С. Будьонний.

Та не лише історією, а й чарівливими краєвидами полонить серце сьогоднішній
Бердичів, милує око добротною реконструкцією старовинних будівель і чітким,
раціональним сплануванням нових кварталів.

Зовсім ще молоде за життєвим стажем місто, яке стало відомим завдяки
галасливим ярмаркам, котрі збирали комерсантів усього світу, одержало врно статус
повітового 1846 р. Мало тоді лише 11 небрукованих вулиць, 80 вигнутих питальником
провулків, 4 так звані площі. Безладно забудоване, погано освітлене, пронизливо
сморідне влітку од вимочуваних у річці шкір, місто, що потопало весною й восени
у непролазній грязюці, вражало гірким контрастом між розкішшю і злиднями,
справляло воно Найприкріше враження на усіх приїжджих. Бальзак,, наприклад, писав,
що «вулиці тут танцюють польку, деякі з них нахилені вправо, другі вліво, а треті
вперед…»

Справжня слава – осяйна гостя – все ж запломеніла над Бердичевом. І створили її
працьовиті руки жителів, що поспішають ранками до прохідних 30 промислових
підприємств. То вони виготовляють, хімічне устаткування на заведі .. «Прогрес»,
експоноване на міжнар0дних ярмарках, випускають токарно-револьверні верстати
з маркою заводу «Комсомолець», що надх0дять у десятки країн світу. Це вони
відбудували-місто’Пітс-ґгягтэуйнтвнсгґо нашестя афашистів у’ період Великої’Бітчизняноі’
війни, а нині день у. день,».-піклуютьсш Щоб їх. ріднийЬердИыів.бу8.,с.віжий,Таоша’ГНИЙ,
будь-якої пори року“. і він дійсно красивий: чи то уквітчаний рожевим кипінням садів,
чи вбраний у зелень тінистих алей парків, вкритий багряним килимом опалого листя чи
засипаний снігом, коли так і здається, що от з-за повороту вилетять сани Снігуроньки,
котра їде у гості до берендеїв.

Правда, жителі Бердичева не називають себе так. Але ж знаходили у давніх
грамотах написання його «Берендичі»… Мовознавці-топонімісти, сперечаючись про
походження географічної назви, ведуть її від слов’янського «берда» – урвище, і від
власного імені Бердич, засновника хутора в 1400-х роках, і від тюркського «беренди-
чі» – плем’я берендеїв, як у сиву давнину називали хоробрих захисників південних
кордонів Русі. Казкові берендеї, звичайно, мало схожі на своїх реальних тезок. Проте
надто спокусливо весь родовід красивого міста пов’язати ще і з легендарним минулим.

[hr]

На обложке: Октябрьская площадь (1 стр.); на реке Гнилопяти (4 стр.).

Фото В. Клепко. Художественное оформление обложки Т. Лукомской. «Бердичев». Автор текста
Р. Помазкова. Составитель В. Гринько. Комплект из’ 18 цветных открыток (на украинском и русском
языках). Редакция украинских календарей и художественных открыток. «Радянська Укра’я’на».
5105040000 – 074
3123411. Б-43-84. Ви силати тільки конве тп.
М227(04) -84 д у р

Широкие проспекты. Светлые многоэтажные дома. Чудесные Дворцы культуры.
Тенистые парки, цветущие скверы, гладь роскошного четырестагектарного озера.
Просторный, солнечный и уютный – такой сегодня Тернополь, административный
и культурный центр одноименной орденоносной области.

Немало славных страниц в истории города. Через него в 1901 – 1903 годах
переправлялась Ленинская «Искра». Политическими забастовками ответили терно-
польчане на события 1905-1907 годов в России. Митингами и демонстрациями
приветствовали Великую Октябрьскую социалистическую революцию.,26 июля
1920 года 8-я кавалерийская дивизия Червонного казачества под командованием
В. М. Примакова выгнала из Тернополя войска буржуазно-помещичьей Польши.
И хотя Советская власть просуществовала в городе всего пятьдесят дней, она
вдохновила трудящихся на дальнейшую борьбу за воссоединение с Советской
Украиной.

Памятный сентябрь 1939-го на багряньпх знаменах принес долгожданную сво60ду.
На площади Свободы, где теперь стоит величесТВенный памятник В. И. Ленину,
стоголосо звенели песни о вожде, дружной семье советских нар0дов‚ в которую так
долго мечтали влиться трудящиеся западноукраинских земель.

Разбойничье нападение фашистской Германии прервало мирный труд людей. За
33 месяца оккупации города кровью пропиталась земля: погибло две трети
населения. 19-метровый обелиск в честь Победы, мемориальный парк Славы, Холм
с символическим монументом и Вечным огнем сейчас увековечивают память
погибших патриотов и героев-освободителей.

Из пепла и руин город возр0дился вновь. Советский Тернополь стал городом
рабочих, ученых, студентов. Его трудовую славу творят коллективы ордена «Знак

Почета» комбайнового зав0да, хлопчатобумажного комбината имени 60-летия
Великой Октябрьской социалистической революции, производственного объедине-
ния «Ватра» имени (>О-летия Советской Украины, фарфорового и сахарного заводов,
других предприятий и организаций. Уникальные машины, станки, приборы, аппа-
раты, сделанные руками тернопольчан, получили признание на международных
рынках и экспортируются в десятки зарубежных стран. В четырех институтах-
медицинском, педагогическ0м‚ финансово-экономическом, филиале Львовского
политехнического, в других просветительных учреждениях воспитывается молодая
смена.

Город – колыбель первого украинского профессионального музыкально-драма-
тического театра «Тернопольские театральные вечера», основателем которого был
выдающийся актер и режиссер Лесь Курбас. Тут начинал свой славный путь Марьян
Крушельницкий, блестяще выступала певица с мировым именем Соломия Крушель-
„ницкая. Много ярких страниц имеют в своих творческих биографиях коллективы
музыкально-драматического театра им. Т. Г. Шевченко и филармонии, в помещении
которой в незабываемом 1939-м избранники народа утверждали Декларацию
о принятии Западной Украины в состав СССР и включении ее в состав УССР.

Известен Тернополь памятниками архитектуры. Это и Старый замок (1540-1548),
в котором теперь Дворец спорта с крытым плавательным бассейном. Это и домини-
канский костел (1749) с двумя оригинальными башнями. В нем находится картинная
галерея – отдел Тернопольского краеведческого музея. В бывшем доме ме-
щанского братства, сооруженном в 1904 г. на пожертвования населения, выступали
И. Франко, корифей украинской сцены Н. Садовский.

В едином сплаве древнего и современного – очарование, своеобразие и красота
города над тихой речкой Серет.

[hr]

ПЕРЕЧЕНЬ ОТКРЫТОК
Админздание. Памятник В. И. Ленину.
Обелиск в честь Победы.
Мемориальный комплекс в честь советских воинов.
Монумент в “честь советских воинских частей и соединений…
Памятник советским летчикам. Жилой массив Солнечный.
Памятник А. С. Пушкину.
Памятник Т. Г. Шевченко. В парке им. Т. Г. Шевченко.
Педагогический институт.
Драмтеатр. Бульвар К’. Маркса.
Дворец культуры «Ватра».
Дворец культуры «Октябрь». Дворец спорта.
Дворец торжественных событий. фонтан.
Улица Первомайская. Вид на жилой массив Дружба.
Гостиница «Москва».
Гостиница «Тернополь». Лестница, ведущая к набережной.
Стадион.
Вид на набережную Комсомольского озера.
На обложке: новостройки гор0да (1 стр.); Комсомольское озеро (4 стр.).

[hr]

Широкі проспекти. Світлі багатоповерхові будинки. Чудові Палаци культури.
Тінисті парки, квітучі сквери, гладінь розкішного чотиристагекта’рного озера.
Просторий, сонячний і затишний – такий сьогодні Тернопіль, адміністративний
і культурний центр однойменної орденоносної області.

Чимало славних сторінок в історії міста. Через нього у 1901-1903 роках пере-
правлялася ленінська «Искра». Політичними страйками відповіли тернопільчани на
події 1905-1907 років у Росії. Мітингами і демонстраціями вітали Велику Жовтневу
соціалістичну революцію. 26 липня 1920 року 8-а кавалерійська дивізія Червоного
козацтва під командуванням В. М. Примакова вигнала з Тернополя війська буржуаз-
но-поміщицької Польщі. І хоча Радянська влада проіснувала в. міСті всього п’ятдесят
днів, вона надихнула трудящих на дальшу боротьбу за возз’єднання 3 Радянською
Україною.

Вікопомний вересень 1939-го на багряних знаменах приніс довгождану волю. На
площі Свободи, де тепер стоїть величний пам’ятник В. І“. Леніну, стоголосот-лучналги
пісні про вождя, дружну сім’ю радянських народів, в яку так довго мріяли влитися
трудящі західноукраїнських земель.

Розбійницький напад фашистської Німеччини перервав мирну працю людей. За
33 місяці окупації міста кров’ю просякла земля: загинуло дві третини населення.
19-метровий обеліск на честь Перемоги, меморіальний парк Слави, Пагорб із
символічним монументом і Вічним вогнем нині увічнюють пам’ять загиблих
патріотів і героїв-визволителів.

З попелу і руїн місто відродилося знов. Радянський Тернопіль став містом
робітників, учених, студентів. Його трудову славу творять колективи ордена «Знак
Пошани» комбайнового заведу, бавовняного комбінату імені 60-ртіччя Вели-кої

Жовтневої соціалістичної революції, виробничого об’єднання «Ватра» імені
60-річчя Радянської Украі’ни, фарфорового і цукрового заводів, інших підприємств
і організацій. Унікальні машини, верстати, прилади, апарати, зроблені руками
тернопільчан, дістали визнання на міжнар0дних ринках і експортуються у десятки
зарубіжних держав. У чотирьох інститутах – медичному, педагогічному, фінансо-
во-економічному, філіалі Львівського політехнічного, в інших освітніх закладах
гартується молода зміна.

Місто – колиска першого українського професіонального музично-драматично-
го теагру «Тернопільські театральні вечори», засновником якого був видатний актор
і режисер Лесь Курбас. Тут починав свій славний шлях Мар’ян Крушельницький,
блискуче хвиступала співачка із світовим ім’ям Соломія Крушельницька. Багато
яскравих сторінокімають у своїх творчих біографіях колективи музично-драматич-

УНОГО театру ім. Т. Г. Шевченка і філармонії, в приміщенні якої незабутнього 1939-го
обранці народу заТВерджували Декларацію про прийняття Західної України до
складу СРСР і включення її до складу УРСР.

Відомий Тернопіль пам’ятками архітектури. Це і Старий замОк (1540-1548),
в якому тепер Палац спорту з критим плавальним басейном. Це і домініканський
костьол (1749) з двома оригінальними вежами. У ньому знаходиться картинна
галерея-відділ Тернопільського краєзнавчого музею. У колишньому будинку
міщанського братства, спорудженому 1904 р. на пожертвування населення,
виступали І. Франко, корифей української сцени М. Садовський.

В єдиному сплаві древнього і сучасного – чарівність, своєрідність і краса міста
над тихоплинною річкою Серет.

[hr]

Фото А. Чалого. «Тернопіль:. Компмкт і: П кольорових листі-ок. Автор тексту
А. Шелест. © Редакція українства килимові. і художні: листівок. Київ. 1906.
сРодяисьм Укроїип. Їирож 51000 комплектів. Зам. 06171. Ордою Локі».
комбінат друку виміняти «Радянська Україна. Ціна 94 к. БФ ЮМЗ.
Фото А. Чалого. Художоспониоо оформление оолошси М. Супи-шив.
аїориопопи. Автор токста А. Шелест. Состовитоль В. Гринько. Комплект и:
17 цвотнык открыток (но укроииском и русском языках). Редакция украинских
календарой и художоспоииых открыток. «Радянська Україна.

5105040000 – 091
Т – 42

М227(04) – 86
ВІДСИЛАТИ поштою ТІЛЬКИ У КОНВЕРЇІ

Так уж повелось. что. когда мы вспоминаем донбасс и его славную столицу – донецк. в воображении прежде всего возникают копры и терриконы, длинные эшелоны с каиенным углем. идущие во все концы нашей страны.

Это вполне закоиоиерно и естественно. После Октябрьской революции Донецкий край приобрел славу Всесоюзной кочегаркн. Он сыграл огромную роль в осуществлении планов социалистической индустриализации страны.

С особой заботой относился к нуждам горняцкого края В. И. Ленин. Здесь впервые вместо обушка применили отбойный молоток. ком. байн и другие механизмы. облегчившие ТРУД шахтеров. сделавшие его высокопроизводительным. в
этом краю зародилось и триумфально разнеслось по стране легендарное стахановское движение.

Однако донецк не только горад угля. Он навестен также как город чугуна и сверхтвердых сталей. современнейших прокатных станов. большой химии и точной аппаратуры. Здесь действуют десятки высоконощиых заводов и фабрик.

Старожилы помнят дореволюционную Юзовку с ее ‹собачевкаин» – лачугамн. вркоторых жили рабочие. На ее месте вырос нынец’яний донецкпрекрасный современный горОд. Вызывают восхищение широкие магистрали аеленотканных улиц.
чудесные бульвары и площади шахтерской столицы.

Горднтсн Донецк новостройкамн – вы. соко взнетнулнсь в небесную голубизну его жилые районы. продуманно спланированные с учетом запросов как взрослых, так и самых наленькнх жнтелей. Тут и привлекательно тенистые сквсёш, и
площадки для игр. и серебристые фонтаны. раннего лета до поздней осени в городе багряно. бсло. радужно цветут розы. Их здесь насчитывается свыше миллиона кустов – по одному на каждого жителя.

Донецк – один из крупнейших культурных центров республики. Ежедневно приглашают к себе посетителей его театры. филармония, гостеприимно открывают свои двери цирк. десятки прекрасно оборудованных дворцов ндомов культуры. бнбшнотек.

Все больше внимания привлекает н донецк научно-просветнтельный с его известным филиалом АН УССР. десятками научнонсследовательскнх институтов. вузов. техникумов. школ. донецк. сеюдняшннкн снпвола’нн которого. кроне угля и
металла. стали книга и цветок.

[hr]

Так уже довелося. що, коли ми згадуепо доибас і його славну столицю – донецьк. в уяві псредусін постають копри і терикони. довгі ешелони ”а кан’яиии вугілляи. які йдуть у всі кінці нашоя краіни.

То цілком закономірно і природно. Після Жовт. невої революції донецький край набув слави Всесоюзної кочегарии. Він відіграв велику роль у здійсненні планів соціалістичної індустріалізації краіни.

З особливим. піклуванням ставився до потреб гірничою каппа В. І. Ленін. Тут уперше замість о ушка застосували відбійний молоток. комбайн та інші механізми. які полегшили працю шахтарів. зробили її вноокопродуктивною. В цьому краї зародився і тріупгэальио полинув країною легенда ний стахановськи рух.

Але деэнецьк не тільки иісто вугілля. Він відомий також як місто чавуну і надніцннх сталей. найсучасніших прокатних станів. великої хініі і точної апаратури. Тут працюють десятки високо. потужних заводів’і фабрик.

Старожили пам’ятають дореволюціііну Юзівнг з її «собачівками» – калупамп, в яких жили ро ітннки. На її місці виріс нинішній донецьк – прекрасне сучасне місто. Викликають захоплення шнрокі магістралі зеленотнаннх вулиць, чудові бульпічи і площі шахтарської столиці.

ншаеться донецьк новобудовами – внсоно зметиулнсь у небесну блакнть його. житлові ранони. вдумливо сплановані з урахуванням запитів як дорослих. так і найменших мешканців. Тут і приваблнво тінисті сквери. :: ігрові майданчики. і
сріблясті фонтани. З ранньою літа до пізньої осені в місті багряно. біло. рожево буяють троянди. Іх тут нараховується понад мільйон кущів- по одному на кожного жителя!

донецьк – один з найбільших культурних центрів республіки. Щодня запрошують до себе відвідувачів його театри. ілармонія. гостинно відкриоають свої двері цирк. десятки прекрасно обладнаннх палаців і будинків культури. бібліотек.

Усе більше уваги привертає й донецьк науково“освітній з його відомим філіалом АН УРСР. де. сяткамн наукоюдослідпнх інститутів, вузів. технікумів. шкіл. донецьк. сьогоциішніми символами якого. окрім вугілля і металу. є книга ! квітка.

[hr]

У комплекті 10 листівок. Шиа 36 коп.
Художник М. Оиельченко.

Художній редактор А. Радченко.
Упорядник В. О’апшко.

Автор текст 0. оценка.

«Радянська Украіна». Катя.

Ф 1170]. 3. 0958. Т. 126.000.
Пересиланто поштою у відкриюиу внгляді
листики не підлягають.

2124211.

загвэ-юз

дышит-79 5′ 79

Kartīšu komplekts
JAUNĀ RĪGA
V. Gaiļa foto
Metiens 150000 eks. Katra kartīte maksā 5 kap. Ofs. tehn. Rīgas Paraugtip.
Vienības gatvē ll. Pasūt. Nr. 590.
2n2422n
©«Liesma», 1976

 

Komplektā I6 kartītes. Maksā 94 kap. Māksl. redaktore V. Šakina.
Tehn. red. D. Pastare

ПЕРЕЛЇК ЛИСТІВОК

Пам’ятник В. І. Леніну.
Сад ім. Т.. Г. Шевченка,
Будинок Міськради
Пам’ятник М. М. Коцюбинському.
Центральна алея “В!” культури і
і відпочинку ім. О. . Горького. ї
Медичний інститут.
Кіно-концертний зал «Україна»-.
Площа дзержннського.
Готель «Харків».
Аеропорт.
Джерело мінеральної води «Харків і».
Універмаг «Харків».
Скляннй струмок,
Театр ляльок.
Адміністративний буцинок.

Художник 6. Сендзюк
Редактор М. Нечипоренко

Харків. Адміністративний будинок.
Фот’о К. Шамшина і Р. Якименка

«Радянська Україна», Київ. 1970.

Окаймленный горами, озвученный мелодией бурного Терека, стоит древний и вечно юный город – столица трижды орденоносной Северо-Осетинской Автономной Советской Социалистической Республики Орджоникидзе, один из крупных промышленных и культурных центров Северного Кавказа, богатый своими революционными, боевыми и трудовыми твадициями.

Взглянем на таблички с названиями улиц – и за именами встанет героическая история города: С. М. Киров, Г. К. Орджоникидзе, С. Г. Буачидзе, Г. А. Цаголов, П. Я. Бутырин. Вся жизнь их до последнего дыхания бьша отдана народу, борьбе за его светлое будущее. В центре города – площадь Революции, площадь Ленина, где у памятника вождю всегда лежат живые шзегы. Владимир Ильич никогда не был в Осетии, но благодарная память народа свято хранит его заботу о тружениках горного края, о развитии экономики и культуры. По указанию великого вождя голодающим торцам в первые годы Советской власти была оказана всесторонняя помощь. В. И. Леню: подтшсал также постановление Совнаркома о строительст` ве железной дороги к Садонским свитщово-цинковым рудникам. Ему обязан своим рождением один из первых вузов на Северном Кавказе – Горский сельскохозяйственный институт.

Сразу за памятником В. И. Ленину находится здание русского драматического театра, где в гоцы еволюции проходили съезды народов Терека, звучало пламенное слово Сергея МийоновичаЧСирова.

аждый житель Орджоникидзе по-горски гостеп инмен. Он проведет вас по улицам и площадям города. Вы подойдете к зданию, где в 191? году помещался первый Совет рабочих и солдатских депутатов. Остановитесь у братской могилы, в которой покоятся 17 тысяч Ёеволюционеров – борцов за Советскую власть на Тереке и над которой трепещет пламя ечного огня – символ памяти людской. Гостеприимный хозяин непременно поведет вас на площадь шею! 50-летия Октября, к монументу, олицетворяющему великое содружество
русского и осетинского народов: два побратима на конях едут навстречу своей счастливой судьбе. Так начинался их путь 200 лет назад. Он продолжается и сегодня, стократ умноженный новыми значительными событиями и свершениями в коммунистическом строительстве.

и убеленный сединами старец, и юный житель города с волнением расскажут вам о том, что. суровой осенью 1942 года здесь, у стен города на Тереке, мужеством и стойкостью сынов и дочерей нашей  ногонациональной Отчизны был остановлен враг, рвавшийся в Закавказье; о бессмертных делах Петра Барбашова, закрывшего грудью амбразуру вражеского дзота, и Василия Шамшурина, повторившего подвиг Гастелло. Великий подвиг защитников города запечатлен в многочисленных памятниках, которые войдут в создаваемый вокруг Орджоникидзе Рубеж Славы.

Раншш утром, когда горы окрашиваются в неповторимый синевато-розовый цвет, жители города направляются на завоцы и фабрики, в институты, школы и учреждения. Среди славных тружеников – представители более чем 60 национальностей нашей необъятной Родины. Неруцншое братство людей разных национальностей – жителей города живет в их самоотверженном труде. Во многие края и области страны отправляется продукция флаг манов индустрии республики – заводов „Электроциик“ и „Победит“ имени 50-летия СССР.
Промышленные предприятия города поставляют также свои изделия в десятки стран мира. Во многих городах и селах Советского Союза работают выпускники Северо-Осетинского государственного университета, институтов, техникумов.

Городу на Тереке есть о чем вспомнить, есть чем гордиться. Здесь и памятники глубокой старины, и размах современного отгоительства, которые характеризуют облик сегодняшего Орджоникидзе. Мемориальные та лички хранят память о многих замечательных людях, побывавших здесь. Это А. С. Пушкин, М. Ю. Пермонтов, А.С. Грибоедов, А.С.Серафимович, М.И.Калинин, С.М. Буденный и многие другие. Ряцом со старшшыми особняками высятся совремеъшые девятиэтажные дома, Дворец спорта и Дворец пионеров, гостиница „Владикавказ“, Выставочный художественный зал, Республиканская научная библиотека.
На левом берегу Терека кварталами многоэтажных домов застроены пустыри, рождаются новые улицы, открываются школы, магазины, детские сады…

Орджоникидзе широко распахивает двери и сердца друзьям. Жители гороца гордятся тем, что на сцене осетинского театра, который отмечает свой полувековой юбилей, выступал народный артист СССР Владимир Тхапсаев – один из лучцшх исполнителей роли Отелло; что ансамбль народного танца „Алан” с успехом выступал во многих зарубежных странах; что на сцене музыкального театра идут национальные оперы и балеты, а симфонический орЁестр Северо-Осетинской государственной филармонии – Один из популярных в Российской Федерации.

Городу Орджоникидзе – два столетия, а горам, окружающим его,- миллионы лет. Но молоды сердцем 300 тысяч жителей столицы Северной Осетии, счастливо живущих под мирным небом родной Отчизны, в братской семье советских народов.

Ирина Гуржибекова

Перечень открыток

Памятник В. И. Ленину
Площадь Ленина

Памятник Г. К. Орджоникидзе
Набережная реки Терек
Монумент Славы
Республиканская научная библиотека
имени С. М. Кирова

Памятник Коста Хетагурову
Бюст А. С. Пушкина

Филиал республиканского
краеведческого музея

Аэропорт

Вы на центральную часть города
Городской Дворец пионеров
Гостиница „Владикавказ“

В одном из новых микрорайонов
Канатная дорога

в окрестностях города

Уголок парка имени Коста Хетагурова
Памятник Петру Барбашову
Административное здание

На обложке: Площадь имени 50-петия Октября. Монумент Дружбы. Скульпторы Ч. Дзаганов,
С. Санакоев, художник М. Царикаев, архитектор А. Арапов.

Комплект открыток „Орджоникшцзе“. 18 сюжетов.

Фото В. Полякова. А-О9315-84 г. Тираж 150 000 экз. Цена 2 р. Тип. изд-на „Коммунар“.
Отпечатано с диапозитивов типографии „Красный пролетарий”. Заказ 282
©Издательство „Плакат“. Москва, 1984 г.